Дивні речі творяться навколо "Закарпатполіметалів"
Майже 15 років минуло, відколи в Україні урочисто почали видобувати
золото. За цей час на Закарпатті розвідали Мужіївське родовище,
побудували шахту й збагачувальну фабрику, повністю налагодили
промисловий цикл.
На момент відкриття родовища були оптимістичні перспективи. Ухвалили державну програму "Золото України", країна планувала ввійти до клубу золотодобувних держав світу. За прогнозами геологів, запаси золота в родовищі становили 30 тис. т. Щороку родовище давало до держскарбниці 180-200 т металу, забезпечувало роботою 400 жителів села Мужієво. Однак зі зміною влади у країні запустили процес банкрутства підприємства. Місцева влада намагалася передати територію "Закарпатполіметалів" іншим комерційним структурам. Представники материнської компанії "Українські поліметали" неналежним чином слідкували за діяльністю своєї "дочки", що призвело до хаосу в управлінні та документації. У зупинці виробництва найбільше були зацікавлені представники Пенсійного фонду, які й ініціювали процедуру банкрутства. Процедуру досить сумнівну як для підприємства з такою великою державною часткою. Проте прокуратура реагувала на події навколо копалень досить мляво. Це дало спостерігачам підстави припустити, що за всіма подіями навколо "Закарпатполіметалів" стоїть хтось у столиці, хто хотів би прибрати до рук перспективне виробництво. Знов-таки серед зацікавлених осіб називали прізвища підприємців, яких пов'язують із підприємством "Сауляк", що намагалося "прописатися" на території "Закарпатполіметалів". З державного боку за операціями стежили міністр промислової політики та віце-прем'єр-міністр. Враховуючи бездіяльність правоохоронців, чиновникам і не потрібно було нічого робити — достатньо було просто не виконувати своїх обов'язків із захисту державних інтересів. Кількох років вистачило на те, щоб перспективне виробництво зупинити.
Із появою на мертвому підприємстві ліквідатора тут удалося навести елементарний лад. Систематизували майно, що перебувало у власності підприємства, зробили його незалежну оцінку. Виявилося, що борги "Закарпатполіметалів", які на той час становили близько 40 млн грн, цілком можна покрити, продавши його. Ринкова вартість активів становить майже 60 млн грн. Упорядкування документації і права власності на підприємство тривало майже три роки. Його інвестори отримали реальну надію якщо не на відродження виробництва, то хоча б на можливість повернути вкладені кошти. Однак навколо "Закарпатполіметалів" відбувалися дивні речі.
Несподівано підприємство потрапило у вир судових процесів, які в українських реаліях більш характерні для рейдерських захоплень перспективних установ. Ініціатором цих судів стала податкова адміністрація, яка домоглася через суд заміни офіційного ліквідатора "Закарпатполіметалів". Це рішення прямо суперечить українському законодавству, зокрема закону "Про відновлення платоспроможності боржника". Він вимагає узгодження таких призначень з усім комітетом кредиторів. Але прокуратура не схотіла розбиратися у порушенні законодавства. Податківці, які претендують на 3% загальних боргів підприємства, фактично утримують повний контроль над ним і виграють суди в інших кредиторів. Зі зміною влади наміри захопити "Закарпатполіметали" не минули. Все підприємство може викупити одна особа. Придбати на аукціоні за ціною, що визначать податківці. Така технологія останнім часом досить поширена в Україні.
— Важко сказати, яка мета у податкової служби, — говорить Дмитро Зайцев, представник компанії-кредитора "Ценґарт Файненшиал". — Нинішній ліквідатор не зацікавлений у відстоюванні інтересів усього клубу кредиторів, а діє в інтересах лише одного. Діє непрозоро — ми не маємо можливості ні впливати на його діяльність, ні отримати звіту. В чому полягає інтерес податківців — невідомо. Але якщо й у Верховному Суді ми не доведемо своєї правоти і не повернемо попереднього ліквідатора, то за допомогою цього кредитора може бути відчужене все підприємство.
Сьогодні на Закарпатті питання про "Закарпатполіметали" — привід для обговорення у ЗМІ №1. Чи стане тема золота України актуальною для президента, залежить від того, як вчасно його проінформують. Можливо, хтось хоче, щоб президент нічого не знав?
На момент відкриття родовища були оптимістичні перспективи. Ухвалили державну програму "Золото України", країна планувала ввійти до клубу золотодобувних держав світу. За прогнозами геологів, запаси золота в родовищі становили 30 тис. т. Щороку родовище давало до держскарбниці 180-200 т металу, забезпечувало роботою 400 жителів села Мужієво. Однак зі зміною влади у країні запустили процес банкрутства підприємства. Місцева влада намагалася передати територію "Закарпатполіметалів" іншим комерційним структурам. Представники материнської компанії "Українські поліметали" неналежним чином слідкували за діяльністю своєї "дочки", що призвело до хаосу в управлінні та документації. У зупинці виробництва найбільше були зацікавлені представники Пенсійного фонду, які й ініціювали процедуру банкрутства. Процедуру досить сумнівну як для підприємства з такою великою державною часткою. Проте прокуратура реагувала на події навколо копалень досить мляво. Це дало спостерігачам підстави припустити, що за всіма подіями навколо "Закарпатполіметалів" стоїть хтось у столиці, хто хотів би прибрати до рук перспективне виробництво. Знов-таки серед зацікавлених осіб називали прізвища підприємців, яких пов'язують із підприємством "Сауляк", що намагалося "прописатися" на території "Закарпатполіметалів". З державного боку за операціями стежили міністр промислової політики та віце-прем'єр-міністр. Враховуючи бездіяльність правоохоронців, чиновникам і не потрібно було нічого робити — достатньо було просто не виконувати своїх обов'язків із захисту державних інтересів. Кількох років вистачило на те, щоб перспективне виробництво зупинити.
Із появою на мертвому підприємстві ліквідатора тут удалося навести елементарний лад. Систематизували майно, що перебувало у власності підприємства, зробили його незалежну оцінку. Виявилося, що борги "Закарпатполіметалів", які на той час становили близько 40 млн грн, цілком можна покрити, продавши його. Ринкова вартість активів становить майже 60 млн грн. Упорядкування документації і права власності на підприємство тривало майже три роки. Його інвестори отримали реальну надію якщо не на відродження виробництва, то хоча б на можливість повернути вкладені кошти. Однак навколо "Закарпатполіметалів" відбувалися дивні речі.
Несподівано підприємство потрапило у вир судових процесів, які в українських реаліях більш характерні для рейдерських захоплень перспективних установ. Ініціатором цих судів стала податкова адміністрація, яка домоглася через суд заміни офіційного ліквідатора "Закарпатполіметалів". Це рішення прямо суперечить українському законодавству, зокрема закону "Про відновлення платоспроможності боржника". Він вимагає узгодження таких призначень з усім комітетом кредиторів. Але прокуратура не схотіла розбиратися у порушенні законодавства. Податківці, які претендують на 3% загальних боргів підприємства, фактично утримують повний контроль над ним і виграють суди в інших кредиторів. Зі зміною влади наміри захопити "Закарпатполіметали" не минули. Все підприємство може викупити одна особа. Придбати на аукціоні за ціною, що визначать податківці. Така технологія останнім часом досить поширена в Україні.
— Важко сказати, яка мета у податкової служби, — говорить Дмитро Зайцев, представник компанії-кредитора "Ценґарт Файненшиал". — Нинішній ліквідатор не зацікавлений у відстоюванні інтересів усього клубу кредиторів, а діє в інтересах лише одного. Діє непрозоро — ми не маємо можливості ні впливати на його діяльність, ні отримати звіту. В чому полягає інтерес податківців — невідомо. Але якщо й у Верховному Суді ми не доведемо своєї правоти і не повернемо попереднього ліквідатора, то за допомогою цього кредитора може бути відчужене все підприємство.
Сьогодні на Закарпатті питання про "Закарпатполіметали" — привід для обговорення у ЗМІ №1. Чи стане тема золота України актуальною для президента, залежить від того, як вчасно його проінформують. Можливо, хтось хоче, щоб президент нічого не знав?
За матеріалами: Новини сьогодні
