Головна » 2015 » Червень » 20 » Громадянин Німеччини на Хустщині розводить місцевих буйволів

Громадянин Німеччини на Хустщині розводить місцевих буйволів

Громадянин Німеччини Мішель Якобі, подорослішавши, не захотів залишатися у рідній країні. Змінив забезпечене і впорядковане життя вдома на необлаштоване, але повне несподіванок в Україні.

Тут, у закарпатській глибинці, ось уже сьомий рік вирощує карпатських буйволів.

На порозі зникнення

Він був вражений, коли дізнався: тварин, яких віками тут вирощували і яких ще півстоліття тому було понад тисяча, нині залишилося чотири десятки голів. Місцеве населення безжально здавало їх на м’ясо!

Сучасна генерація сільських господарів відмовляється тримати буйволів. Мовляв, молока вони дають небагато, а як тяглова сила не витримують конкуренції з автомобілями й тракторами, – каже Мішель.

– Я приїхав сюди, щоб змінити сумну долю цих тварин. Вони розумні, їх можна використовувати в господарстві на різних роботах. Це краща тяглова сила, ніж воли. А що їхнє молоко цілюще, то це тема окремої розмови. Нісенітниця, що буйвол – дика і неприступна тварина. Якщо турбуватися і добре ставитися, тварина стає ручною.

А зоотехнік у другому поколінні Ігор Волощук наголошує на ще одній позитивній рисі буйволів. «Ці тварини ніколи не хворіють. Вони надзвичайно витривалі й живуть до 40-50 років.

Якщо корові потрібні поживні трави, то їжа буйволів – осот, чагарники, стебла кукурудзи, – каже він. – З’їдять дочиста те, біля чого корова навіть не зупиниться!»

Чому буйволи є у Стеблівці, а нема у сусідніх селах? По-перше, це багатовікова традиція: в 1980-х роках тут утримували стадо зі 150 голів. По-друге, улюблене заняття цих тварин – купання.

Попри те, що за колгоспних часів більшість місцевих мочарів було осушено, острівці боліт залишилися. В них круторогі залазять аж по шию, лише роги стирчать. Випасають буйволів на заплавах Тиси, зарослих густими травами і верболозами.

– Буйволи не сидять на одному місці довго, але й далеко від пастуха не відходять. Добре підкоряються командам: достатньо голосно крикнути, як вони повертаються. Тож бігати за ними не потрібно, – розповідає пастух Петро Стойка.

Петро переїхав сюди до дружини із села Кричеве на Тячівщині, в якому здавна теж утримують буйволів. Робота з цими тваринами йому добре знайома.

– На екзотів часто приходять подивитися туристи, – каже Петро.

– Тож до чужих облич буйволи звикли і сприймають їх спокійно. Грізний вигляд тварин оманливий, хоч обережність у стосунках із ними не завадить.

Телята власного “розливу”

Кошти на формування маточного стада Мішель Якобі знайшов у вигляді єврогрантів. Люди, які дослухалися до його прохань, допомогли створити основу стада. І це попри те, що доросла буйволиця коштує не менш ніж 2 тисячі євро! Через шість років у стаді вже двадцять тварин, бика-запліднювача привезли аж із Болгарії. Вже народжуються телята, так би мовити, власного «розливу».

Приміщення Мішелеві на безоплатній основі надав директор сільськогосподарського ТзОВ «Дружба» Валерій Бовт. Молодий фермер з Німеччини витрачається лише на електрику.

Раніше Закарпатська обласна рада надавала дотації на утримання буйволів, тепер перестала. В сусідніх Тячівському та Рахівському районах, де нині теж утримують до двох десятків тварин, грошові виплати власникам запровадили з місцевих бюджетів. На Хустщині ж усе думають-гадають.

– Не розумію тих закарпатців, які залишають рідний край і їдуть на доларові заробітки за кордон, – каже Мішель Якобі.

– Закарпаття – благодатний край для господарювання, зокрема й для розведення буйволів. Буйволяче молоко, овечий сир, бринза (а ми тут тримаємо й овець) мають надійний збут. Навіть до столиці відправляємо продукти з ферми. Розходиться все до останнього кілограма: було б більше – і те б забрали.

Мішель планує промислову переробку буйволячого молока. Але для цього слід придбати обладнання для фасування. Знаменитий сир моцарелла із буйволячого молока стане ще однією візитівкою села. Щоденна норма молока від буйволиці – від 7 до 10 літрів, проте надзвичайної жирності. За цим показником – від 8 до 12 відсотків – йому немає рівних. Якщо в коров’ячому молоці жир міститься у вигляді кульок, то в буйволячому – у дисперсному стані, тобто у всьому молоці.

У заквашеному вигляді таке молоко не виливається. Буйволяче молоко дуже багате на білки. Закарпатські господарі стверджують, що ним успішно лікують анемію (малокрів’я).

Буйволи вигідні й тим, що від них отримують дешеве м’ясо, адже невибагливі до їжі. Мають цінну шкіру. Важать дорослі тварини карпатського буйвола 600-700 кілограмів.

Довідка

Щоденна норма молока від буйволиці – від 7 до 10 літрів, проте надзвичайної жирності. За цим показником – від 8 до12 відсотків – йому немає рівних. Якщо в коров’ячому молоці жир міститься у вигляді кульок, то в буйволячому – у дисперсному стані, тобто у всьому молоці.

У заквашеному вигляді таке молоко не виливається. Буйволяче молоко дуже багате набілки. Закарпатські господарі стверджують, що ним успішно лікують анемію (малокрів’я). Буйволи вигідні й тим, що від них отримують дешеве м’ясо, адже невибагливі до їжі. Мають цінну шкіру. Важать дорослі тварини карпатського буйвола 600-700 кілограмів. Пастух Петро Стойка виганятиме тварин на зелений корм аж до пізньої осені

Василь Бедзір.


За матеріалами: Новини Закарпаття
19.10.2017
Публікація на http://nowyny.com/
Автор: adminA
Коментарі: 0
Переглядів: 1449

Коментарі

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]