Головна » 2016 » Серпень » 3 » Кому вигідні скандали Савченко - преса

Кому вигідні скандали Савченко - преса

З дня звільнення льотчиці і нардепа від "Батьківщини" Надії Савченко пройшло вже більше двох місяців, а ЗМІ та громадськість все ніяк не можуть звикнути до її неординарних і нерідко скандальних заяв. Хвиля критики після її заяв про необхідність просити вибачення у тієї сторони, прямого діалогу з бойовиками і скасування економічної блокади Донбасу не вщухає. Її партійні соратники кажуть, що нерідко журналісти висмикують деякі фразочки з її інтерв'ю і заяв, і підносять їх як сенсацію. Але ці самі фразочки вже дуже схожі на риторику Росії і підтримуваних нею бойовиків, які окупували Донбас.

Більш того, кілька днів тому один з ватажків бойовиків натякнув про створення робочої групи для переговорів з Савченко. Facebook-спільнота, не економлячи на критику, сміливо називає Савченко "рукою Кремля" і "адептом Медведчука", мовляв, саме йому вона зобов'язана своїм звільненням. Зрозуміло, що правди в таких емоційних постах мало. У той же час, неоднозначні заяви Савченко-нардепа можуть похитнути репутацію України на міжнародній арені в питанні реалізації Мінських угод і санкцій проти Кремля.

Не встигла Надія вийти з літака в "Борисполі" 25 травня, як журналісти, Facebook-спільнота і політики вибудовували конспірологічні теорії про те, чому вона не взяла букет квітів від Юлії Тимошенко і не обняла її, чому ходила босоніж і була не дуже привітна з пресою. Журналісти марно намагалися дізнатися у самій Савченко, сестри Віри, мами і соратників по партії, чим вона займатиметься в перші дні після звільнення, з ким зустрінеться і навіть в чому прийде в свій перший робочий день під купол.

Журналісти з камерами ходили за нею буквально по п'ятах, навіть на перекури, розбираючи будь-яку її цитату по складах.

"Був сплеск заяв, що вона повернеться в Україну і стане мало не президентом", - говорить політолог Володимир Фесенко.

Дійсно, до і після звільнення Надії Савченко політологи, ЗМІ та аналітики говорили, що по довірі і рейтингам льотчиця може легко переплюнути Юлію Тимошенко і самого президента. І на першій великій прес-конференції в столичному Українському домі журналісти задали Савченко питання про президентство. Відповідь жваво тиражували і обговорювали, але більше з позитивного боку. У Росії ж його сприйняли негативно, втім, як і все, що пов'язано з Україною.

Але цей "кофетно-букетний період" по відношенню до Надії, як кажуть в самій "Батьківщині", дуже скоро пройшов. Чи не так жваво політики, громадськість і ЗМІ обговорювали перший день роботи Савченко у Верховній Раді 31 травня, коли вона порівнювала депутатів зі школярами, як її скандальну заяву в ефірі радіо "Ера" на початку червня, куди вона сама зателефонувала. Льотчиця і нардеп від "Батьківщини" сказала, що готова вести прямі переговори з ватажками так званих "ДНР" та "ЛНР" для звільнення полонених і закінчення війни.

Це її висловлювання йде врозріз з офіційною позицією президента. "Я не буду вести переговори, як радять деякі доморощені політикани, з представниками бойовиків, як цього хоче Росія", - заявляв у вересні минулого року Петро Порошенко.

Заява про прямі переговори з терористами і бойовиками і стало першим приводом для критики, з якої на Савченко обрушилися політики та експерти. Позафракційний Борислав Береза ​​ назвав лідерів бойовиків "тарганами", з якими не домовлятися треба, а "тиснути".

Деякі нардепи від НФ і БПП, зокрема Олег Барна (з БПП), Андрій Левус і Сергій Висоцький (з НФ), в риториці Борислава берези різко засудили висловлювання Савченко, порівнявши їх з риторикою Кремля і Медведчука, зажадавши від "Батьківщини" офіційного пояснення. З нардепами погоджувалися і експерти.

Поки лідер "Батьківщини" Юлія Тимошенко мовчала, її соратники по партії і фракції називали висловлювання Надії Савченко її особистими емоційними заявами. Правда всім відомо, та й депутати цього не заперечують, що фракції проводять засідання, де узгоджують спільну позицію з тих чи інших питань. Це - партійна дисципліна: якщо вже записався в партійні списки певної партії (з мажоритарниками ситуація дещо інша), будь добрий розділяти позиції цієї політсили, особливо по таких ключових для країни питань.

Сама ж Надія Савченко пояснювалася, що її головна мета - звільнення полонених, і заради цього вона готова вести переговори "хоч з самим чортом", а чутки про те, що вона проект Медведчука назвала дурістю і сказала, що особисто з ним не знайома.

Але якби заяву про прямі переговори з ватажками бойовиків стало єдиним. Про це Надія Савченко ще раз повторила, але пізніше, вже на засіданні ПАРЄ.

Її колеги по українській делегації в ПАРЄ говорять, що висловлювання Савченко не вплинуть на ставлення Заходу до України і позиції ЄС по Мінським угодами і санкцій проти Кремля. Але з питання тих же санкцій проти Росії, як і з приводу переговорів з бойовиками, риторика Надії Савченко також змінилася, і йде врозріз з офіційною позицією України. Офіційно ні в МЗС, ні в Адміністрації президента не відреагували на висловлювання Савченко. Але неофіційно дипломати радять не "влазити" льотчиці в міжнародну політику, не знаючи тонкощів дипломатії.

На думку політолога Володимира Фесенка, заяви Савченко можуть заплутувати деяких міжнародних спостерігачів і політиків, але на сприйняття української позиції це особливо не вплине. "По-перше, Савченко не є офіційним представником держави. Крім статусу депутата інших офіційних статусів у неї немає. Тому те, що вона говорить, сприймається як її особиста думка. Для Заходу наявність різних думок з однієї теми нормально - це свобода слова. Для заходу важлива офіційна позиція України. Її висловлює президент і МЗС. Те, що народні депутати у нас мають різні точки зору, знають всі, хто зав'язаний в переговорному процесі: Вікторія Нуланд, представники Німеччини і Франції. Вони всі знають, що є "Самопоміч", "радикали", "Опозиційний блок". На їх тлі заяви Савченко не грають якоїсь особливої ​​ролі. На імідж і репутацію держави це ніяк не вплине", - вважає політолог.

Згодом скандал про прямі переговори з бойовиками б вщух, якби не нові резонансні заяви Надії про Донбас. Висловлювання про "прощення, і неважливо, з якого боку" ЗМІ, політики і громадськість зрозуміли, як заклик просити вибачення у бойовиків.

"Вам Надя, може і треба просити вибачення у Гіві з Моторолою, або у інших російських, які прийшли на нашу землю вбивати і ґвалтувати, а ми просити вибачення у окупантів і терористів не будемо! Ми будемо, зчепивши зуби, триматися і домагатися звільнення нашої землі різними способами!", - написав у своєму Facebook нардеп від НФ Антон Геращенко.

І все б нічого, якби не відповіді Росії і бойовиків, які змушують задуматися. Ватажок так званої "ДНР" Олександр Захарченко заявив, що "діяльність Савченко в Києві відкриває нові можливості" для бойовиків, а глава так званої "ЛНР" Ігор Плотницкий анонсував створення робочої групи для переговорів з Савченко. Деякі російські політики порадили Надії не звертати уваги на критику українських колег. Похвалу з боку Росії відразу ж помітив нардеп від БПП Олександр Бригинець.

Коли Савченко каже про події на Донбасі, вона прямо називає те, що відбувається війною, а не АТО. За її словами, сусід-Росія присутня на Донбасі і повинен піти додому, а потім ми тут вже в Україні знайдемо спільну мову. Правда шукати спільну мову, як кажуть нардепи з інших фракцій, Савченко пропонує не тільки з українцями, які проживають на окупованих територіях, а й з бойовиками.

"Вона сприймає цей конфлікт як таку "пацанськи бійку": пацани побилися, пацани самі повинні помиритися. А ось чому вона відкидає очевидний факт, що тут ще є третій значимий суб'єкт - Росія... І Росія впливає на сепаратистів вирішальним чином. Чому вона цього не розуміє і не хоче розуміти - це дивно", - вважає політолог Володимир Фесенко. Про це пише Сергій Рюмочкін в статті "Цитати Савченко: як змінювалася риторика, в чому вона співзвучна Путіну і чим небезпечна для Тимошенко" в газеті "Сегодня".

Політичне затишшя в країні вкотре несподівано підірвала Надія Савченко, яка у вівторок оголосила голодування в знак протесту проти бездіяльності влади по звільненню полонених українців. А це може мати досить-таки непередбачувані наслідки. Одна справа, коли Савченко голодувала у в'язниці в Росії, а зовсім інша - в Україні.

Савченко своїм голодуванням однозначно дала зрозуміти, що звинувачує в бездіяльності щодо звільнення українських полонених офіційний Київ. І запропонувала віддавати полонених незаконно збройних формувань "ДНР" та "ЛНР" безоплатно, як жест доброї волі, розраховуючи на таку ж добру волю з боку "ДНР" та "ЛНР". Експерти вважають, що у Надії викривлене бачення цієї проблеми.

"Голодування не матиме ніякого ефекту. Проблема не в Порошенку, а в тому, що переговори про звільнення полонених заблоковані ось уже півроку саме "ДНР" та "ЛНР". Вони вимагають не обміну полонених, а тотальної амністії. А то, що пропонує Савченко, дипломатичною мовою називається капітуляцією. А це викличе інше питання: в чиїх інтересах вона працює?" - вважає політолог Володимир Фесенко.

Савченко почала свою голодовку і висунула вимоги в момент політичного затишшя в країні, коли політики і депутати на канікулах, прості люди - у відпустках. Чи не розумніше було б з метою досягнення більшого ефекту оголосити голодування в стінах працюючого парламенту під постійними об'єктивами відеокамер?

"Це елементарне незнання політичних процесів і завищена самооцінка. Чим більше буде її активність в такому ключі, тим швидше про неї забудуть. Перша, хто буде підігравати падіння Савченко, - це Тимошенко, так як їй не потрібен некерований член фракції. Потенціалу Савченко вистачить ще буквально на кілька місяців, - вважає політичний експерт Тарас Чорновіл.

На перший погляд проігнорувати голодування Савченко влада ніби як не може. Але і виконати всі вимоги, навіть з технологічного боку, навряд чи вдасться. Так що можна припустити, що вимоги Савченко будуть заговорюватися, а потім і взагалі зійдуть нанівець.

"Владі потрібно спокійно реагувати на це. Не потрібно вступати в публічні перепалки і дискусії. Без емоцій і звинувачень. Їй потрібно м'яко дати зрозуміти, що вона неправильно розбирається в ситуації, розповісти, що є перешкодою для повернення наших полонених", - переконаний Володимир Фесенко. А політолог Тарас Чорновіл вважає, що якщо у вимогах Савченко буде якийсь конструктив, то їм можна скористатися без прив'язки до її прізвища.

Савченко своїми пропозиціями щодо реорганізації системи влади в країні пропонує "зруйнувати вщент, а потім" почати будівництво країни заново, що навряд чи допустимо в нинішніх реаліях.

"Це голий популізм. Потрібно розуміти можливості країни, які не дозволяють таких кардинальних змін. Якщо вона у фракції, то повинна через неї домагатися виконання своїх вимог, якщо їй, звичайно, вдасться переконати" Батьківщину". Але не думаю, що за заявами Савченко варто Тимошенко", - розповів політолог Вадим Карасьов.

"Політичні вимоги Савченко зайвий раз свідчать, що у неї в голові каша. Спочатку вона говорить одне, а потім - зовсім протилежне. Минулого тижня вона говорила, що готова стати президентом-диктатором, а сьогодні - виступає за послаблення президентської влади. А то, що вона пропонує по самоврядуванню регіонів - це фактично прихована федералізація. це показує, що Савченко незрілий людина, яка має вкрай завищену самооцінку", - вважає Володимир Фесенко.

"Щоб люди підтримали її, вони повинні розуміти - заради чого? А то, що вона вже встигла раніше наговорити, навряд чи знайде підтримку в суспільстві", - припускає Фесенко. Про це пише Віктор Тимофєєв в статті "Чи можна виконати нові вимоги Савченко?" в газеті "КП в Украине".

Після того як Надія Савченко повернулася на Батьківщину, одне з питань викликав чималу цікавість: як вони зійдуться, Юля і Надя, гламур з свитою, красномовство з правдою-маткою, досвід з наївністю. Чи не станеться чи взаємної анігіляції лідера "Батьківщини" і її бойової одиниці, яка вочевидь претендує на більше?

І ось з'ясовується, що дуже навіть непогано зійшлися і один одного доповнили. Надя легко озвучує ті речі, які Юлія Володимирівна з обережності не стала б вимовляти сама, добре прораховуючи реакцію на них, але охоче підштовхує Савченко до їх виголошення. Якщо щось сильно резанёт вуха публіки, завжди можна послатися на некерованість і своєрідність Надії. Знову ж таки, на такому запально тлі Тимошенко виглядає навченим політичним діячем. А якщо викличе Савченко оплески - підуть в скарбничку "Батьківщини".

У свою чергу Надина неуёмность отримала багаторазове посилення за рахунок організаційних можливостей Запеклої політичної сили. І турне організовують з великою програмою і медіависвітлення, і проконсультують, і направлять, і відійдуть на крок, милуючись результатом і прикидаючи, що з нього можна отримати. Савченко зараз один з основних проектів "Батьківщини", якому приділяється чимало внутрішнього уваги і ресурсів. Вони поки потрібні один одному.

Тому, коли на прес-конференції звучать плани конституційного перетворення України, заклики зробити перший крок в обмін полоненими і йде наброс тим для подальшого трамвайного обговорення ролі бізнесу та сім'ї президента в життя країни, уявляйте в цей час особа Юлії Володимирівни. Це вона головний менеджер публічних істерик Наді.

Навіть фрази Савченко про єдність цінностей Майдану і антиМайдан і про саму політизованою війні, що змусили багатьох здригнутися, це, взагалі-то, зі старого передвиборного набору кандидата в президенти на виборах 2014 року. Вона тоді наїжджала в Донецьк і Луганськ і розповідала про те, що необхідно зрозуміти місцевих "зневірених людей", які захопили адміністративні будівлі, тому що влада стільки років не хотіла їх чути, а от вона, Юлія Тимошенко, чує і готова вести переговори, "і не треба ніяких АТО". Примирительная риторика повинна була принести голоси сходу. Зараз мета та ж, тільки виступає не сама Тимошенко, а її бойовий аватар. Так безпечніше.

Савченко вже очевидно підсіла на постійне суспільну увагу. Цей наркотик дозволив їй без психологічного зламу пережити полон, зараз він штовхає її робити все гучніші і різкі заяви, обіцяти все більш радикальні кроки. Якщо для того, щоб отримати нову "дозу", потрібна голодування - нехай буде голодовка, в Росії ж допомагало. І немає нікого поруч, хто б пояснив, що тепер це вже виглядає як фарс і знецінює її акції протесту в полоні, а сама Надія, навіть якщо дивиться на себе з боку, бачить явно не те, що бачать інші.

А перед нами герой якоїсь іншої України. Різниця, як між Батьківщиною і "Батьківщиною", пише Леонід Швець у статті "Бойовий аватар Тимошенко. Як Надя і Юля допомагають один одному" у виданні "Фокус".

Сталася подія, значимість якого важко переоцінити для майбутнього, проте це ще ніхто не помітив. Мова про "проект Конституції" в рамках "перезавантаження", представленому нардепом Надією Савченко.

Навіть ознайомлення з тезами цієї ідеї дозволяє стверджувати, що даний проект не є результатом роботи самої Надії. Просто вона в принципі не може мати настільки глибокого, концептуального підходу до вирішення деяких проблем конституційного права. Ні, цей проект дуже цілісний, вивірений і продуманий, і спрямований на реалізацію одного завдання - "м'якої федералізації" України, в чому безумовно продовжує ідеологію відомого всім "Українського вибору".

По-перше, це запропонована ідеологія побудови державної влади, в якій центру залишаються тільки кордону, армія і нацбезпеку, розвідка. При цьому суди переходять під управління місцевих "самоврядних адміністративних одиниць". Вони керують "муніципальною поліцією" і загонами самооборони (як тут не згадати про "ополчення ДНР/ЛНР"). Крім того, самоврядні "адміністративні одиниці" призначають прокурорів.

Що ж залишається "федеральному центру"? "Символічна фігура" президента, міністри, які повинні працювати без міністерств (така ось формальна Директорія), єдиний апеляційний суд. Ну, як писалося вище, ще армія і розвідка.

Якщо подумати, то це рівень інтеграції ЄС, тобто федералізація, але не така як в Німеччині, а, скоріше, як в Боснії і Герцеговині. Однак невідомі автори змогли це виписати так, що суть документа не приваблює увагу.

Увагу привертають тези про вільне володіння зброєю, приналежності надр народу або про створення "Народної Ради" заради ВР. Цей орган теж цікавий. Його виборча система повинна бути закріплена в Конституції (рідкісне явище), і, знову ж таки, обиратися на рівні "адміністративних одиниць". Тобто, знову ж таки, все прив'язується до регіонів, але дуже уважний і "підкований" спостерігач може це зрозуміти.

Ще один цікавий момент. Ці ідеї перегукуються з ідеологією так званих "Мінських домовленостей", де всі ці "народні міліції" і "прокуратури" з судами передбачені для ОРДЛО. Тобто, якщо буде прийнята Конституція, автором якої пропонується Надія Савченко, то можна буде говорити про абсолютно "безболісної" реінтеграцію цих територій, тому що вся решта України повинна бути реорганізована на тих же принципах.

Навіщо це все? Змін до Конституції України Росія вимагає від початку війни. Лавров цю тезу повторював уже раз сто. Очевидно, якщо він скаже так 101 разів - ніхто в Україні цього слухати не буде. Так само не будуть слухати Захарченков-теслярські. Савченко послухають.

Якщо ця думка справедлива, то вона скоро буде підтверджена. Наприклад, той же Захарченко висловить "зацікавленість" у її втіленні в життя.

Очевидно, Росія готується до виходу з війни. Також вони готуються до виборів в ЄС та Америці, щоб потім винести на розгляд усіляких Трампів - Ле Пенов "проект мирного врегулювання" по Україні. Проект, нібито складений в самій Україні. І не сепаратистами, а відомим і авторитетним політиком.

Хоча особисто я бачу у всьому цьому руку авторів "Мінських домовленостей", пише Петро Олещук в статті "Савченко, зміна Конституції і рука Москви" у виданні "Новое время".


За матеріалами: Новини Закарпаття
17.10.2017
Публікація на http://nowyny.com/
Автор: adminA
Коментарі: 0
Переглядів: 1172

Коментарі

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]