Нові спостереження за незвичайним астероїдом Клеопатра, показали, що він ледь утримується цілим, а його супутники могли утворитися з речовини, що зірвалася з його поверхні.

Клеопатра – один з великих астероїдів головного поясу, розташованого між орбітами Марса і Юпітера. Він добре відомий завдяки своїй незвичайній формі, схожій на кістку довжиною трохи понад 200 кілометрів. Довгий час навіть вважалося, що Клеопатра — подвійний астероїд. Однак пізніше спостереження показали, що дві його частини з’єднані вузькою перемичкою. До того ж у нього є пара власних супутників, названих на честь нащадків єгипетської цариці, — Алексгеліос і Клеоселена.

Цій незвичайній системі присвячені дві статті, які команда французько-американського астрофізика Франка Марки (Franck Marchis) опублікувала в журналі Astronomy & Astrophysics. У них вчені повідомляють про нові, найчіткіші в історії знімки астероїда, що дозволили скласти його детальну тривимірну модель, а також про походження його супутників.

Для цих спостережень Марка та його співавтори скористалися телескопом Європейської південної обсерваторії (ESO) VLT з системою адаптивної оптики SPHERE. Нові зображення дозволили уточнити розміри та масу астероїда. Довжина Клеопатри виявилася більше колишніх оцінок (270 кілометрів), а ось маса — на третину менше, ніж вважалося досі (3*1015 тонн). Крім того, вчені розглянули орбіти обертових біля астероїда супутників, які в реальності теж виявилися далекі від розрахункових.

Робота показала, що щільність Клеопатри не така велика (3,38 г/см3), а оскільки астероїд належить до класу М і складається з металів, він, мабуть, відрізняється високою пористістю. Вважається, що подібні об’єкти утворюються із залишків розплавленого матеріалу, який викидається при зіткненні небесних тіл, і залишаються не дуже стабільні.

Для Клеопатри ситуація особливо небезпечна, адже вона виділяється з пристойною швидкістю обертання, роблячи повний оборот навколо своєї осі менш ніж за п’ять з половиною годин. Ще трохи швидше, і “кістка” розвалилася б. Але вже порівняно слабких впливів досить, щоб відцентрова сила зробила свою справу і від астероїда відривалися фрагменти. Вчені припускають, що саме так з’явилися Місяця Алексгеліос і Клеоселена.