У серці Тихого океану є місце, куди не ступала нога людини. Це точка Немо, найізольованіше місце на планеті, відоме як цвинтар космічних кораблів. Саме сюди, подалі від населених територій, космічні агентства усього світу десятиліттями відправляють свої відпрацьовані апарати, від супутників до цілих орбітальних станцій.

Точка Немо розташована за 2688 кілометрів від найближчої суші, якими є острів Пасхи, атол Дюсі та Антарктида. Її точні координати становлять 48°52,6′ пд. ш. і 123°23,6′ зх. д. Цю точку у 1992 році обчислив хорватськоканадський інженер Хрвоє Лукатела за допомогою спеціального програмного забезпечення для геопросторового аналізу. Вона настільки ізольована, що навіть астронавти на орбіті Міжнародної космічної станції часто бувають ближчими до людей, ніж будь-хто на поверхні планети поблизу точки Немо.

Назва точки походить від капітана Немо, героя роману Жуля Верна “20 000 льє під водою”. Крім того, з латинської nemo перекладається як “ніхто”, тому символічно, що це місце стало “підводною могилою” для космічних об’єктів. 

З 1970-х років NASA та інші космічні агентства використовують цей район для контрольованого сходження апаратів з орбіти. Наразі у точці Немо поховано понад 260 об’єктів, серед яких космічна станція “Мир”, а в майбутньому сюди планують “відправити” й МКС — найбільший об’єкт, який коли-небудь побував у космосі.

Точка Немо вибрана невипадково, адже у цьому районі майже не буває судноплавства, а широка зона безпеки дозволяє апаратам безпечно згорати в атмосфері. Частини, що не згоріли, падають у воду, де залишаються на морському дні.

Попри свою ізольованість, води поблизу точки Немо є частиною Південно-Тихоокеанського колообігу. Ця система океанічних течій створює тут майже безжиттєву зону. У ній бракує поживних речовин, а великі морські істоти трапляються рідко. Проте на дні виявлено мікроорганізми дрібних крабів, які пристосувалися до екстремальних умов і виживають поблизу вулканічних жерл.

Попри статус “найбезпечнішого місця” для космічних поховань, учені висловлюють занепокоєння щодо впливу уламків на екосистему. Залізо, алюміній і технологічні сплави, що осідають на дні, можуть поступово вивільняти токсичні речовини. Поки що доказів шкоди для океану немає, але фахівці наголошують, що моніторинг стану точки Немо має тривати, адже кількість космічного сміття зростає щороку.

Можливо, у майбутньому людство знайде більш екологічні способи прощатися зі своїми апаратами. Але поки що точка Немо залишається найвіддаленішим та найбільшим цвинтарем космічних кораблів у світі.