Зазвичай птахи дотримуються традицій і не змінюють мелодії своїх пісеньок, які вони використовують для привернення уваги пари під час шлюбного сезону або для захисту своєї території. Бувають і винятки: іноді деякі види птахів із часом трохи змінюють свій "репертуар", але це відбувається тільки в рамках якогось регіону і не поширюється на популяцію в цілому.

Однак недавнє дослідження вперше прослідкувало за процесом того, як нова мелодія, поширюючись усе далі, стає популярною серед великої кількості птахів одного виду — а саме білогорлих горобців (лат. Zonotrichia albicollis; інша назва — бруант білогорлий).

Вчені проаналізували записи голосів білогорлих горобців, зроблені спостерігачами від 2000 до 2019 року. І виявилося, що представники цього виду, які мешкають у центральному Онтаріо, відмовилися від музичної фрази із трьох нот, якою вони зазвичай закінчували свої «виступи». Тепер ці птахи у фіналі видають трель із двох нот.

«Це не має аналогів», — говорить автор дослідження, професор Кен Оттер з Університету Північної Британської Колумбії.

За словами спостерігачів, у 1960-х білогорлі горобці по всій Канаді все ще насвистували мотиви, які закінчувалися треллю із трьох нот. Наприкінці 1990-х Кен Оттер переїхав до Британської Колумбії на захід Канади. Тут він помітив, що місцева популяція вже співає пісні з новим закінченням, заснованим на двох нотах.

Надалі стало зрозуміло, що птахи поширюють новий «хіт» усе далі на схід. У 2004 році популяризація зупинилася приблизно на півдорозі до провінції Альберта, а у 2014 році пісню із завершенням, що складається із двох нот, вже співали білогорлі горобці і в самій Альберті, і навіть в Онтаріо.

Дослідники вважають, що популяризації пісні сприяли перельоти птахів на зимівлю. Вони також планують дізнатися, чи впливає використання нового хіта на життя білогорлих горобців. Хоча в більш ранніх дослідженнях самки надавали перевагу знайомим варіантам пісень, цього разу, можливо, ситуація буде інакшою, і перевага буде у самців, які виводять нетипову для місцевих птахів мелодію.

Результати дослідження було опубліковано в журналі Current Biology.