Таємниці професії, або як працює телеоператор?
Нещодавно всі «служителі пера»
святкували День журналіста, а тому ми
вирішили і другий матеріал рубрики
«Таємниці професії» присвятити професії
мас-медійній – телеоператору. Із стрімким
розвитком техніки, коли відеокамера є
мало не в електрочайнику, кількість
охочих знімати і монтувати різного
плану відео теж почала зростати. А
коли хобі знімати переростає у дещо
більше – варто задуматися, чи не слід
перетворити своє захоплення у професію?Здавалося б, професія телеоператора – зрозуміла і проста. Мовляв, натиснув кнопку, відзняв, знову натиснув кнопку, змонтував – і матеріал готовий. Однак, поспілкувавшись із оператором студії «Експеримент» в ТРК «Тиса-1» Віктором Рейпаші, ми почули, що ця професія вимагає неабияких зусиль, практики і часу.
Віктор працює телеоператором вже більше 6 років, а історія його така: «Я ніколи не думав, що стану оператором, в мене все сталося випадково. В 18 років я шукав роботу, ходив на співбесіди, спробував кілька вакансій, але в мене нічого не виходило. Я був розчарований, адже у вісімнадцятирічному віці не знав, що я взагалі вмію. Згодом дізнався, що на «Тисі» шукають оператора, однак подумав, що це не для мене – я ж ніколи такої техніки навіть в руках не тримав. Якщо чесно, я й не сподівався, що мене сюди візьмуть, однак мені дозволили стажуватися впродовж трьох місяців. Але так сталося, що через тиждень мене вже запросили працювати офіційно. В мені швидко прокинулося бачення кадрів, я добре вивчив техніку і полюбив свою роботу».
- Про переваги своєї роботи Віктор розповідає охоче: «Працюючи телеоператором, я бачу багато цікавого: це і дрібниці, на які можна натрапити щодня, і країни, до яких я їжджу. На сьогодні їх вже сімнадцять. Окрім того, завжди є можливість познайомитися із новими людьми, почути історії, які до того не чув». До того ж, постійний контакт із людьми дає змогу краще зрозуміти її психологію, знайти контакт і навіть допомогти. Робота телеоператором, хочеш ти цього чи ні, вчить бачити. Уміння шукати і знаходити кадр вже стає професійним для тих, хто впродовж тривалого часу дивиться на світ крізь об’єктив камери. Вітя ділиться: «Після того, як я став працювати телеоператором, я зловив себе на думці, що помічаю набагато більше краси, аніж інші».
Серед мінусів роботи телеоператором завжди вказують на ненормованість робочого дня: інколи зйомки можуть бути під час обіду, інколи пізно ввечері, чи, навпаки, дуже рано. Буває, що сьогодні ти працюєш три години, завтра п’ять, а післязавтра – дванадцять. Однак Віктору такий тип роботи не просто підходить, а навіть приносить задоволення: «При такій роботі в мене досить багато вільного часу, який я можу використати для себе».
Ще одним недоліком професії є постійна відповідальність за техніку, яка є досить дорогою, а пошкодити її легко. Вітя ділиться: «Коли в тебе в руках техніка ціною приблизно в 200 тисяч гривень, головне, - це не боятися її чи труситися від думки, що ти щось зламаєш чи пошкодиш. Бувають випадки, що якась деталь вийде з ладу, але ж це техніка, таке цілком може бути. Важливо просто працювати з нею правильно, безпечно транспортувати – тоді нічого не станеться, і вона прослужить довго. Коли ти працюєш із технікою впродовж тривалого часу, то всі складові ніби приростають до рук, стають частинкою тебе. Тут вже важко буде щось зламати чи десь забути – це ніби вийти з дому без взуття».
- На питання, яка найнеобхідніша риса характеру для телеоператора, Віктор відповідає без вагань: «Уміння не нервувати, чи, точніше, - «не кіпішувати». Ситуації бувають різні, а через це люди починають нервувати, перейматися, вести себе не зовсім адекватно. Якщо ти телеоператор – це неприпустимо. Тобі потрібно бути розважливим і холоднокровним, вміти оцінити ситуацію і продовжувати виконувати свою роботу. Крім того, треба бути активним, уміти забувати про втому, знаходити «друге дихання» і приступати до роботи». Для того, щоб перебороти втому чи небажання щось знімати, у Віті є свій рецепт: робота за шаблоном, розробленим заздалегідь. Однак це діє тільки тоді, коли треба відзняти щось максимально просте. Якщо ж зйомки важливі, доводиться відкидати втому та поганий настрій, швидко знаходити натхнення і викладатися на повну.
Велику роль в професії телеоператора грають набуті практичні навички, однак вагомими є і природні здібності людини. Можна автоматично зняти хороший і правильний матеріал, але по-справжньому професійним він буде тоді, коли оператор вміє бачити. Вітя пояснює: «Мені раніше багато режисерів і операторів говорили про бачення, вміння бачити, а я довго не розумів, що вони мають на увазі. Згодом я це зрозумів, але навіть зараз пояснити не можу. Треба просто бачити речі і все. А після того, як побачиш, слід передати іншим так, щоб вони теж змогли це побачити».
Тим, хто планує зайнятися операторським мистецтвом професійно, Віктор рекомендує наступне: візьміть ручку, блокнот, баночку чи будь-яку іншу річ і спробуйте фотографувати її з різних ракурсів. Згодом почніть це саме знімати. Повторюючи це саме досить часто, ви зможете розвинути в собі те бачення, яке так потрібне при роботі оператором. Крім того, підготуйтеся теоретично – почитайте і вивчіть, що таке діафрагма, лінза, фокусна відстань… Однак основні знання ви здобудете, втілюючи теорію на практиці, тобто працюючи із камерою і знімаючи.
Професія телеоператора – це робота, яка розкриває набагато більше кордонів, вчить бачити світ і спілкуватися з людьми. Вона вимагає неабиякої відповідальності, інколи навіть ризику – однак і платить за це сповна. Тож, якщо ви той, хто знімає на телефон більше, ніж говорить по ньому, відкладає гроші на камеру і хоче бачити події одним із перших – сподіваємося, наш матеріал наблизить вас до того, щоб стати телеоператором.
