22 листопада 1938 року парламент Чехословаччини ухвалив конституційний закон про автономію Карпатської України - Подкарпатської Русі.

Внаслідок цього рішення Чехо-Словаччина перетворилася на федеративну державу чехів, словаків і карпатських українців (русинів).

Пізніше, коли новим прем’єр-міністром Карпатської України став лідер Християнсько-народної партії Августин Волошин, голова краю у присутності міністра Е.Бачинського, чеського генерала О.Сватека і віце-губернатора О.Бескида склав присягу на вірність Чехословацькій Республіці. У виголошеній прем’єрській промові Волошин заявив, що населенню Закарпаття будуть запезпечені їхні «культурні, національні та господарські здобутки».

Автономний уряд дозволив вживати поряд із назвою «Підкарпатська Русь» найменування «Карпатська Україна». Нова назва суперечила Конституції ЧСР і не була затверджена Національними зборами (22.11.1938). 25 листопада кабінет Волошина видав розпорядження про запровадження на території краю української мови як офіційної.

Водночас, як відомо, рішенням Першого Віденського арбітражу 2 листопада 1938 р. північно-західна частина Карпатської України (Ужгородський, Мукачівський і Севлюський повіти) з містами Ужгород, Мукачево і Берегово були передані Королівству Угорщина. В даних адміністративних одиницях, які становили близько 12 % території регіону, у 97 населених пунктах проживало близько 175 тис. осіб, серед яких понад 33 тис. українців. За цих умов столицю Карпатської України 10 листопада було перенесено до Хуста, де й розмістилася канцелярія Августина Волошина.