Чергове дослідження, присвячене одному з найвіддаленіших островів в світі — Рапануї, — показує, що його жителі не змогли впоратися з довгостроковими наслідками змін клімату.

Дослідження опубліковане в журналі The Royal Society Publishing. Завдяки величезним статуям, званим моаї, а також зникненню місцевої цивілізації, острів Пасхи можна назвати одним з найбільш загадкових куточків планети. Йому присвячено безліч дискусій, досліджень і гіпотез. Одна з них, так звана гіпотеза екоцид, говорить, що аборигени Рапануї вичерпали природні ресурси острова, після чого почали війну один з одним, та так і загинули. Прихильники іншої точки зору вважають, що населення острова знищили європейці, які прийшли туди.

Дослідження 2016 року, опубліковані в журналі Antiquity, показують, що інструменти, знайдені на Рапануї, зовсім не схожі на знаряддя вбивства — швидше на знаряддя для обробітку землі, обробки їжі або нанесення на тіло татуювань. Та й свідчень будь-яких тривалих воєн на острові не знаходять. Тому навряд чи населення перебило одне одного.

Інші вчені в 2017 році опублікували дослідження в American Journal of Physical Anthropology, в якому стверджували, що населення Рапануї вимерло зовсім не від голоду. Щоб з’ясувати це, фахівці досліджували людські, рослинні і тваринні останки, знайдені на острові. Так вони прийшли до висновку, що приблизно половина протеїнів, які остров’яни вживали в їжу, припадала на морепродукти, тобто у них була досить багата морська дієта.

Крім цього, вчені виявили, що жителі Рапануї ще й удобрювали свої посіви, протидіючи таким чином процесам ерозії грунту. Тому, на думку дослідників, населення цілком могло обійтися без лісів, які, як відомо, раніше виростали на острові, а потім зникли.

Ще одне дослідження, опубліковане в 2020 році в Journal of Archaeological Science, показує, що соціальний колапс в життя рапануйців стався після приходу європейців і що, ймовірно, саме вони все-таки послужили причиною занепаду місцевої цивілізації. Такий висновок вчені зробили після того, як встановили, що аборигени продовжували будувати свої статуї підтримувати їх у хорошому стані вже після приходу на острів європейців, а не до того. Таким чином, виходить, суспільство Рапануї процвітало навіть після їх приходу, а не знаходилося в занепаді, як заведено вважати.

Однак дані нового дослідження знову спростовують ці висновки. Група вчених з Чилі, Іспанії та Норвегії показала, що європейці все-таки можуть бути не причетні до знищення остров’ян, так само як не при чому тут вирубка лісів самими рапануйці. На думку авторів роботи, жителів острова погубили зміни клімату. Спираючись на різні дослідження, вони вказують, що аборигени, мабуть, пережили три основних соціальних кризи.

Перша — в 1450-1550 роках (за часів малого льодовикового періоду), друга — в 1722-1774 роках (причини занепаду невідомі), а третя — в XIX столітті, в зв’язку з приходом європейців (через епідемічні захворювання і работоргівлю). Дослідники прийшли до висновку, що демографічний спад населення Рапануї був пов’язаний з довгостроковими наслідками змін клімату, в результаті чого у аборигенів вкрай виснажилися можливості для відтворення продуктів харчування. Проведені аналізи показали залежність між збідненістю природних ресурсів і «стрибками» місцевої демографії.