Cьогодні видатному музиканту-закарпатцю Дезидерію Задору виповнилося б 100 років
У середині ХХ століття Д.Задор вважався найфаховішим музикантом краю:
він став першим закарпатцем з аспірантською музичною освітою, був
піаністом європейської величини, продовжувачем багатих традицій органної
та хорової школи Закарпаття, одним із перших професійних композиторів,
провідним музикознавцем¬фольклористом, педагогом, людиною високого
інтелекту, шляхетною, скромною.
А ще Д.Задор – перший композитор від Закарпатської області у Спілці композиторів УРСР, перший директор Ужгородського державного музичного училища, перший професор-закарпатець на кафедрі композиції Львівської державної консерваторії.
Його творчість було високо оцінено на державному рівні. Так, у 1972 році Д.Задору присвоїли почесне звання залуженого діяча мистецтв України, а у 1978 році – звання професора. Також Д.Задор був нагороджений орденами Трудового червоного прапора та Пошани. В його особі щасливо поєдналися обдарування виконавця і талант педагога. Він належить до унікального числа педагогів – концертуючих виконавців. Через його руки пройшли сотні музикантів, які дотепер з вдячністю згадують роки, проведені в його класі.
Так от, 20 жовтня цій талановитій людині виповнилося б 100 років. Дезидерій народився в родині музикантів в Ужгороді. Саме батьки стали першими вчителями музики майбутнього композитора. Його батько – Євген Задор (1886—1942) — вчитель Ужгородської угорської народної школи (початкової школи), кантор та органіст Ужгородської римо¬католицької церкви, керівник Ужгородської аматорської капели «Долардо», автор музичних творів. Ім’я батька входило до енциклопедії видатних угорських музикантів ХХ ст. Мати – Йозефіна Задор¬Борош (1882—1966) – вчителька, палка любителька музики (хорова співачка, скрипалька аматорського симфонічного оркестру).
Дитинство Задора проходило в музичному оточенні, часто відвідував репетиції батьків у церкві і легко замінював тата під час богослужіння. Помітивши неабиякий хист сина до музики, було вирішено віддати Дезидерія на начання до приватного піаніста та композитора Зігмунда Лендєла з гри на фортепіано. Той був відомим на Закарпатті піаністом, музикознавцем, композитором та педагогом. Володів блискучою технікою виконання, артистичним темпераментом, запам’ятався чудовим інтерпретатором творів Ф.Шопена і Ф.Ліста. Навчаючись в музичній школі Лендєла, Дезидерій отримав знання з сольфеджіо, гармонії та історії музики.
Відтак важливим етапом у здобутті музичної освіти стало для нього навчання у Празькій консерваторії (1930—1934 рр.). Одночасно (та ще й на «відмінно») навчався на трьох факультетах: орган, диригування та фортепіано. До цього додалася четверта спеціальність: музикологія, яку Дезидерій здобував у Празькому Карловому університеті. Подальший стрімкий творчий злет продовжився у Школі вищої майстерності (що прирівнювалася до аспірантури, 1937 рік), де удосконалював фортепіанну гру в професора Вільгельма Курца.
Його учні були тими піаністами, що закладали основи українського фахового фортепіанного виконавства і педагогіки в Галичині на початку ХХ ст. В школі ж Вищої майстерності при Празькій консерваторії Д.Задор займався композицією у В’ятезслава Новака, в якого навчалися В.Барвінський, М.Колесса, Н.Нижанківській та інші. Починав Д.Задор писати з угорської музики (романси на сл. Ш.Петефі), однак викладач композиції В.Новак спонукав засвоювати народні джерела свого краю та активно розширювати знання музичного фольклору Закарпаття й Карпатського регіону. Традиції школи В.Новака у творчості Д.Задора виявилися, перш за все, у специфічному ставленні до фольклору. Під безпосереднім впливом В.Новака формувалася система художньо¬естетичних уявлень молодого митця, його концепція естетичного ідеалу, краси як головної художньої цінності.
У 1934—1938 роках Дезидерій досяг блискучих результатів у галузі фортепіанного виконавства: записи на радіо; концерти в Кошице, Празі, Будапешті. В 1936 році музичне товариство ім. Б.Сметани організовує ряд його виступів у містах Закарпаття: Ужгороді, Хусті, Мукачеві, Берегові.
Ще через рік Д.Задор перемагає в радіоконкурсі (друга премія серед 67 учасників!). Після цього успіху 24¬літнього піаніста включають до енциклопедії видатних угорських музикантів ХХ століття («A Magyar Muzsika Konyve» – Budapest, 1936).
Подорожуючи по Закарпаттю, Задор збирав скарби музичного фольклору, який втілив у рукописному збірнику, що зберігається в Києві в бібліотеці Академії наук України. 1943 року під його редакцією виходять дві популярні збірки пісень в обробці для хору, а також об’ємна теоретична праця про коломийку угорською мовою. Організовує систематичні камерні концерти, де виступає у дуеті зі скрипалькою Магдалиною Пальфі (майбутньою дружиною). На початку 40¬х років із фольклорних записів Д.Задора, Ю.Костюка, П. Милославського було укладено збірку «Народні пісні підкарпатських русинів», видану в Ужгороді 1944 року.
Дезидерій Євгенович Задор належить до числа видатних творчих особистостей, справжній масштаб яких лише тепер починає глибоко та ґрунтовно досліджуватися.
А ще Д.Задор – перший композитор від Закарпатської області у Спілці композиторів УРСР, перший директор Ужгородського державного музичного училища, перший професор-закарпатець на кафедрі композиції Львівської державної консерваторії.
Його творчість було високо оцінено на державному рівні. Так, у 1972 році Д.Задору присвоїли почесне звання залуженого діяча мистецтв України, а у 1978 році – звання професора. Також Д.Задор був нагороджений орденами Трудового червоного прапора та Пошани. В його особі щасливо поєдналися обдарування виконавця і талант педагога. Він належить до унікального числа педагогів – концертуючих виконавців. Через його руки пройшли сотні музикантів, які дотепер з вдячністю згадують роки, проведені в його класі.
Так от, 20 жовтня цій талановитій людині виповнилося б 100 років. Дезидерій народився в родині музикантів в Ужгороді. Саме батьки стали першими вчителями музики майбутнього композитора. Його батько – Євген Задор (1886—1942) — вчитель Ужгородської угорської народної школи (початкової школи), кантор та органіст Ужгородської римо¬католицької церкви, керівник Ужгородської аматорської капели «Долардо», автор музичних творів. Ім’я батька входило до енциклопедії видатних угорських музикантів ХХ ст. Мати – Йозефіна Задор¬Борош (1882—1966) – вчителька, палка любителька музики (хорова співачка, скрипалька аматорського симфонічного оркестру).
Дитинство Задора проходило в музичному оточенні, часто відвідував репетиції батьків у церкві і легко замінював тата під час богослужіння. Помітивши неабиякий хист сина до музики, було вирішено віддати Дезидерія на начання до приватного піаніста та композитора Зігмунда Лендєла з гри на фортепіано. Той був відомим на Закарпатті піаністом, музикознавцем, композитором та педагогом. Володів блискучою технікою виконання, артистичним темпераментом, запам’ятався чудовим інтерпретатором творів Ф.Шопена і Ф.Ліста. Навчаючись в музичній школі Лендєла, Дезидерій отримав знання з сольфеджіо, гармонії та історії музики.
Відтак важливим етапом у здобутті музичної освіти стало для нього навчання у Празькій консерваторії (1930—1934 рр.). Одночасно (та ще й на «відмінно») навчався на трьох факультетах: орган, диригування та фортепіано. До цього додалася четверта спеціальність: музикологія, яку Дезидерій здобував у Празькому Карловому університеті. Подальший стрімкий творчий злет продовжився у Школі вищої майстерності (що прирівнювалася до аспірантури, 1937 рік), де удосконалював фортепіанну гру в професора Вільгельма Курца.
Його учні були тими піаністами, що закладали основи українського фахового фортепіанного виконавства і педагогіки в Галичині на початку ХХ ст. В школі ж Вищої майстерності при Празькій консерваторії Д.Задор займався композицією у В’ятезслава Новака, в якого навчалися В.Барвінський, М.Колесса, Н.Нижанківській та інші. Починав Д.Задор писати з угорської музики (романси на сл. Ш.Петефі), однак викладач композиції В.Новак спонукав засвоювати народні джерела свого краю та активно розширювати знання музичного фольклору Закарпаття й Карпатського регіону. Традиції школи В.Новака у творчості Д.Задора виявилися, перш за все, у специфічному ставленні до фольклору. Під безпосереднім впливом В.Новака формувалася система художньо¬естетичних уявлень молодого митця, його концепція естетичного ідеалу, краси як головної художньої цінності.
У 1934—1938 роках Дезидерій досяг блискучих результатів у галузі фортепіанного виконавства: записи на радіо; концерти в Кошице, Празі, Будапешті. В 1936 році музичне товариство ім. Б.Сметани організовує ряд його виступів у містах Закарпаття: Ужгороді, Хусті, Мукачеві, Берегові.
Ще через рік Д.Задор перемагає в радіоконкурсі (друга премія серед 67 учасників!). Після цього успіху 24¬літнього піаніста включають до енциклопедії видатних угорських музикантів ХХ століття («A Magyar Muzsika Konyve» – Budapest, 1936).
Подорожуючи по Закарпаттю, Задор збирав скарби музичного фольклору, який втілив у рукописному збірнику, що зберігається в Києві в бібліотеці Академії наук України. 1943 року під його редакцією виходять дві популярні збірки пісень в обробці для хору, а також об’ємна теоретична праця про коломийку угорською мовою. Організовує систематичні камерні концерти, де виступає у дуеті зі скрипалькою Магдалиною Пальфі (майбутньою дружиною). На початку 40¬х років із фольклорних записів Д.Задора, Ю.Костюка, П. Милославського було укладено збірку «Народні пісні підкарпатських русинів», видану в Ужгороді 1944 року.
Дезидерій Євгенович Задор належить до числа видатних творчих особистостей, справжній масштаб яких лише тепер починає глибоко та ґрунтовно досліджуватися.
За матеріалами: Новини сьогодні
