У майбутньому фільмі "Оппенгеймер" режисера Крістофера Нолана одна з видатних постатей це Альберт Ейнштейн. На відміну від появ історичних постатей у голлівудських постановках, присутність Ейнштейна у фільмі має під собою фактичне підґрунтя.

Хоча Роберт Оппенгеймер та Ейнштейн ніколи безпосередньо не співпрацювали над жодним проєктом, їхні шляхи перетиналися в різні моменти життя. Існують переконливі докази того, що наприкінці життя Ейнштейна у 1950-х роках між ними виникла дружба, яка, можливо, призвела до дискусій про атомну бомбу, у створенні якої вони обидва відіграли важливу роль, пише IFLScience.

Фільм заглиблюється у розповідь про Джеймса Роберта Оппенгеймера, який отримав титул "батька атомної бомби" завдяки своїй ключовій ролі в Мангеттенському проєкті — спробі США створити першу атомну бомбу.

Ейнштейн, який почувався більш невимушено біля дошки, ніж серед військових шишок, не брав безпосередньої участі в Мангеттенському проєкті. Хоча його знамените рівняння E=mc^2 відіграло важливу роль у розумінні енергії, що вивільняється під час вибуху атомної бомби, його зв'язок з фізичним створенням такої зброї часто неправильно трактують.

У 1938 році команда німецьких вчених успішно розщепила атом урану, відкривши процес "поділу", здатний генерувати вражаючу кількість енергії. Занепокоєний таким розвитком подій, Ейнштейн підписав у 1939 році лист, підготовлений фізиком Лео Сілардом, у якому попереджав про можливість створення нацистською Німеччиною нових потужних бомб і пропонував США започаткувати власну ядерну програму. Зрештою, цей лист потрапив до президента Франкліна Д. Рузвельта, що призвело до запуску Мангеттенського проєкту в 1942 році. Газета "Нью-Йорк Таймс" назвала лист Ейнштейна 1939 року поштовхом до "атомної бомби та атомної ери".

Озираючись назад, очевидно, що німці були далекі від створення функціональної ядерної зброї, попри відкриття розщеплення. І навпаки, США досягли успіху у створенні бомби, і її застосування на Хіросімі мало руйнівний вплив. Почувши цю новину, Ейнштейн, як вважають, вигукнув: "Горе мені!".

Після війни Ейнштейн висловив жаль із приводу підписання сумнозвісного листа, заявивши, що якби він знав, що німцям не вдасться розробити атомну бомбу, він би утримався від цього. В останні роки життя Ейнштейн рішуче засуджував ядерну зброю. Незадовго до своєї смерті у 1955 році філософ Бертран Рассел запропонував йому підписати Маніфест Рассела-Ейнштейна — урочисте попередження про екзистенційну загрозу, яку становить власна зброя масового знищення для людства.

Хоча точний зміст післявоєнних розмов Ейнштейна та Оппенгеймера залишається невідомим, привид атомної ери та її моральні наслідки, мабуть, сильно витали між ними.

У 1966 році, через одинадцять років після смерті Ейнштейна, Оппенгаймер прочитав лекцію "Про Альберта Ейнштейна" в Будинку ЮНЕСКО в Парижі. У цій промові Оппенгеймер стверджував, що Ейнштейна не слід звинувачувати, хвалити чи приписувати йому створення "жалюгідних бомб". Натомість він вважав, що справжній внесок Ейнштейна полягає в тому, що він очолив інтелектуальну революцію і висвітлив помилки, яких припустилися вчені до нього.

І Ейнштейна, і Оппенгеймера переслідувала етична загадка їхніх "жалюгідних бомб". У листопаді 1945 року, всього через три місяці після бомбардування Хіросіми, Оппенгеймер звільнився з лабораторії в Лос-Аламосі, уникнувши прямих вибачень за свою роль у створенні ядерної бомби. Натомість він сприйняв це як неминучу частину шляху людства до розуміння Всесвіту та оволодіння природним світом.

Водночас він гостро усвідомлював наслідки, якщо ядерна зброя потрапить не в ті руки, і попереджав, що людство одного дня прокляне назви Лос-Аламоса і Хіросіми, якщо ця зброя стане невіддільною частиною арсеналів країн у стані війни.