Айсберг А-83 вночі відокремився від липкого морського льоду та почав рух у бік від шельфового льодовика Брандта. Але не обійшлося і без деяких пошкоджень крижаної брили, повідомляє SciTechDaily.

Після від'єднання від шельфового льодовика Бранта в травні 2024 року айсберг A-83 опинився в пастці щільного морського льоду, але наприкінці зими в Південній півкулі морський лід почав тріскатися та дрейфувати, через що айсберг знову отримав можливість продовжити свій рух.

Супутникові знімки з Landsat 9, що відстежують тепловий слід айсберга, показали маршрут його «подорожі», а також те, як він взаємодіяв із довкіллям. Вчені підтвердили, що у вересні деякі його частини розкололися через контакт із корінною породою.

Вчені опублікували супутникові знімки, за допомогою яких можна простежити за змінами у положенні айсберга у травні та серпні. Такі теплові зображення можуть допомогти вченим стежити за полярними районами Землі, навіть коли Сонце знаходиться за обрієм і видимі зображення недоступні. Зима в регіоні триває з березня по жовтень, і протягом 105 днів регіон занурений у темряву 24 години на добу.

Жовтим та помаранчевим позначені області, у яких температура вища. Наприклад, так можуть світитись відкрита вода або тонкий морський лід. Синій колір – це області з нижчими температурами, наприклад, товстіший лід айсберга і шельфового льодовика. За даними Британської антарктичної служби, середня температура взимку на шельфовому льодовику зазвичай опускається нижче -20 градусів за Цельсієм, а в пікові значення - до -55 градусів Цельсія.

Впадає у вічі відносно низька температура поверхні покритого льодом моря Уедделла у серпні проти травня. Морський лід навколо Антарктиди досягає максимальної річної протяжності та товщини наприкінці зими, зазвичай близько середини чи кінця вересня. Але навіть такий товстий лід може поступитися натиском величезного айсберга.

За словами Крістофера Шумана, гляціолога з Університету Меріленда, округ Балтімор, що працює в Центрі космічних польотів імені Годдарда NASA, тріщини в морському льоду були помітні наприкінці липня. За його словами, "айсберг явно відколовся від "клею" (меланжу) на початку серпня".