Ужгородська палачінта: Як закарпатці нетрадиційно прощаються з зимою.

В Ужгороді триває улюблений багатьма фестиваль "Ужгородська палачінта" - суміш різних традицій, смаків і масових гулянь

Так зване "прощання з зимою" стійко асоціюється з народними гуляннями, млинцями, різними забавами. В Ужгороді прощатися з зимою теж люблять, але роблять це по-своєму. Цього року у місті провели вже ювілейну, десяту, "Ужгородську палачінту". Назва фестивалю походить від угорського слова "palacsinta", що на закарпатському діалекті означає "млинець".

В Ужгороді до традиційної Масляної ставлять дещо інакше – без забобонів, релігійного підтексту та прив'язки до дат (як відомо, Масляну влаштовують, аби вдосталь наїстися перед Великим постом, який цьогоріч почнеться 11 березня лютого). Одне залишається незмінним - атрибутом проводів зими на ужгородському фестивалі також є млинці. Та свого часу місцеві вирішили, що традиційні млинці і назва дійства місту не пасують - тому на фестивалі в Ужгороді їдять не просто млинці, а палачінти.

На фестивалі "Ужгородська палачінта" намагаються відійти від традицій, поєднуючи нові колоритні місцеві "фішки". Тут представляють рецепти найекзотичніших палачінт - на різний смак, запах і колір.

Для того, що підтримувати інтерес до події, організатори намагаються додавати "родзинки". Цього року у зв'язку з фестивалем, на вулиці міста виїхав паровозик, який курсував від площі Театральної до Боздоського парку - місця проведення "Палачінти".

Палачінт на святі на будь-який смак було вдосталь: солоні, солодкі, з різними начинками, усіх кольорів та розмірів. Як і на будь-якому закарпатському фестивалі, тут пропонували величезну кількість страв і напоїв. Тому обійтися одними палачінтами гостям не вдавалося.

До слова, цей фестиваль є одним із найбагатолюдніших в Ужгороді - протягом трьох днів парк Боздоський заповнений людьми, а знайти вільне місце на парковці – справжній квест. Є тут розваги і для активних - конкурси з гральним кубиком, із стрибків на скакалці, найшвидшого селфі з млинцем у зубах тощо. Та все ж головне спрямування - гастрономічне.

Ще одна особливість фестивалю – благодійність. Уже не вперше на "Ужгородській палачінті" готують ґаздині з Руху підтримки закарпатських військових. Готують, проводять лотереї, пригощають, заробляють гроші на допомогу армії. До слова, торік головний приз фестивалю – золоту палачінтовку (сковорідку) – вибороли саме волонтери Руху підтримки закарпатських військових. Цьогоріч судді відзначили креатив команди "Чаклунки", які приготували чорні палачінти.

Ужгород став одним із перших міст, в якому, не дочекавшись навіть середини лютого, почали прощатися із зимою. Але у закарпатців і туристів ще буде нагода цього року скуштувати місцеві млинці. "Палачінтові" фестивалі тут вже стали своєрідним трендом – тому Мукачево проведе свою "Варишську палачінту" – але вже у березні. Два найбільші закарпатські міста, традиційно, конкурують між собою, у проведенні різних фестивалів зокрема. А поки організатори намагаються переплюнути один одного, закарпатці тішаться: більше фестивалів - більше палачінт.