Танцювальне шоу відюулося нещодавно в драмтеатрі.

Нещодавно в обласному муздрамтеатрі імені братів Шерегіїв вшановували керівника хореографічного відділення Ужгородського коледжу культури і мистецтв, заслуженого працівника культури України Михайла Андрійовича Шютіва з нагоди його першого 50-річчя.

Відтак коледж, де працює хореограф, виступив із творчим звітом під промовистим гаслом «Обніми нас, мамо Україно”. Для нього у творчій співдружності з колегою — заслуженим працівником культури України Тарасом Гарагоничем маестро створив однойменну хореографічну композицію.

Пане Михайле, ваше ім’я на теренах Срібної Землі та й всієї України широко відоме насамперед як непересічної особи, котра виховала кілька поколінь хореографів.

— Це правда, бо свого часу довелося готувати хореографів і в Росії, і в Китаї. До слова, на запрошення китайців упродовж 2003—2007 років їздив туди чотири рази і працював там тричі по півроку й один раз — цілий рік.

Звичайно ж, не сам, а з нашими та російськими колективами. Виступали там і з концертами, у яких брали участь й мої китайські вихованці. Наші виступи відбувалися у парку Шеньжень, що у перекладі означає «Вікно у світ”. Їх щоразу відвідувало до 5 тисяч глядачів, бо танець має магічну силу відображати найпотаємніші порухи людської душі.

А в Україні?

— Я починав у ансамблі пісні й танцю Прикарпатського військового округу у Львові як артист балету. Потім були Одеса – зразковий дитячий ансамбль танцю «Барвінок”, Маріуполь — ансамбль танцю «Квітень”, Закарпаття — ансамблі пісні й танцю «Верховина” та «Тиса” Виноградівського району, балетна група ансамблю пісні й танцю «Дружба” Ужгородського районного Будинку культури, народні вокальні ансамблі «Іршава”, «Материнка” й «Вишиванка” із села Кам’яниця Ужгородського району, угорський фольклорний ансамбль танцю «Сонях”.

Приємно, що в Будапешті на танцювальному конкурсі угорських колективів Європи останній завоював друге місце.

Іван ГУДЗОВАТИЙ.