Минулого літа у житті мешканця міста над Латорицею 42-річного Володимира з’явилася чорна смуга.

Найперше, одне за одним з інтервалом у три місяці ще зовсім нестарі повмирали батьки. Далі важко занедужала дружина Марта. На проведення двох підряд хірургічних втручань, а потім на реабілітацію довелося витратити все, що було припасено, ще й позичати гроші в банку. Зарплатня на підприємстві, де чоловік працював, складала до 1800 гривень. Спробуй виживи на них, коли ще й донька Ольга на четвертому курсі вишу у столиці навчається. Вихід залишався один – їхати на заробітки за кордон. В якійсь газеті донька вичитала, що одна російська фірма із міста Виборг набирає збирачів грибів у Фінляндію. Оплата відрядна, тобто скільки дарів лісів назбираєш, стільки тобі й заплатять.

«Я зателефонував туди, — розповідає пан Володимир, — там люди виявилися доволі порядними, почувши про мої проблеми, згодилися, що 400 євро за їхні послуги заплачу із першої платні, адже представник фірми їде із заробітчанами. Однак на дорогу та на візу гроші все ж довелося позичати. Правду в народі кажуть, що світ не без добрих людей, в цьому я впевнився, коли приїхав у Виборг. Там я ближче познайомився з 36-річним Аркадієм із Петрозаводська, який мав свій власний УАЗ469. На ньому й поїхали в сусідню державу. Звісно, що половину вартості бензину оплачував я».

Робота виявилася не з легких. Щодня доводилося долати десятки кілометрів по фінських хащах. За словами мукачівського заробітчанина, попервах увечері ноги та спина буквально гуділи, очі злипалися, він ледве доповзав до ліжка, та згодом втягнувся. Щоб не заблукати у лісі, видавали карти й рекомендували не відлучатися надто далеко. Та цього й не потрібно було робити, благо, грибів у фінів набагато більше, ніж у наших Карпатах чи на Поліссі.

Платив господар Урхо по 5–6 євро за кілограм добірних боровиків. За день можна було назбирати кілограмів з десять, а інколи, коли поталанить, то й п’ятнадцять і більше, якщо потрапиш у грибні місця. Пробув там пан Володимир аж до першого снігу на початку листопада. Жили грибники у дерев’яних будиночках. За проживання господар вираховував 70 євро за тиждень. Однак там були всі належні умови.

«Щодня після роботи, — веде далі мукачівець, – ми мали можливість прийняти душ, приготувати собі поїсти. Щотижня нам міняли постільну білизну. Ми з Аркадієм купували у супермаркеті продукти й готували по черзі самі – так нам було вигідніше. Обід брали із собою».

За майже два місяці пан Володимир заробив 2200 євро. І це чистими, а ще ж вирахували за проживання. Та й харчування було не таким уже й дешевим.

«На продуктах ми не економили, — провадить далі заробітчанин, — купували і м’ясо, і м’ясопродукти, молоко, яйця, бо ж потрібно було набиратися сили, щоб ходити по лісах. Хочу наголосити, що більшість продуктів у Фінляндії коштує так само, як і в Україні. А ось екзотичні фрукти навіть дешевші».

Цього року через засуху осінній грибний сезон у Скандинавії почався значно пізніше. І, мабуть, він не буде таким довгим, як минулоріч. Та все одно заробити можна більше, ніж, скажімо, у тій же Польщі, де працедавці платять на дві третини менше.

«Дай Боже, щоб тільки зима скоро не прийшла, — мовить мукачівський грибар, — тоді більше можна буде заробити. Я телефонував своєму колезі Аркадію, то він казав, що боровиків зараз у Фінляндії дуже багато. Якщо платитиме господар так само, як і минулої осені, то за значно коротший період можна буде привезти додому ті ж самі гроші...».