Кореспондент російського державного мовника Павло Зарубін — єдиний російський репортер, який регулярно спілкується з володимиром путіним. Про життя і роботу президента середньостатистичний росіянин дізнається саме з його (дуже компліментарних) репортажів. Світлана Рейтер, Єлизавета Фохт і Сергій Горяшко для BBC розповідають, як молодий ідеаліст з Башкортостану став однією з ключових фігур російської пропаганди.

кремль, травень 2025 року, володимир путін вручає державні нагороди. З келихами шампанського стоять головний редактор каналу RT, одна з головних російських пропагандисток маргарита симоньян і міністр закордонних справ сергій лавров — з щойно отриманим орденом Святого апостола Андрія Первозванного.

— Зарубін, — напівголосно каже міністру симоньян, попереджаючи, що до нього йде журналіст.

— Як вас сюди пустили? — цікавиться у Зарубіна лавров.

— Він тут живе, мені здається, — відповідає за нього симоньян.

Павло Зарубін вже сім років супроводжує володимира путіна в його поїздках, регулярно випускає схвальні репортажі в програмі «москва. кремль. путін». У сюжеті про недавню зустріч путіна і Трампа в Анкориджі він з ентузіазмом назвав подію «політичним блокбастером» і докладно описав антураж — від червоної доріжки до рукомийника на військовій базі, де проходив саміт.

У своїх репортажах Павло Зарубін з однаковим захопленням розповідає і про кішку, яка злякалася президентського кортежу, і про щітку для полірування лімузина, і про папку з документами в руках путіна.

ВДТРК, яка запустила програму, впевнено дотримується свого слогану — «Показуємо більше за інших»: жодне інше ЗМІ так детально не висвітлює діяльність президента. Але й доступ до путіна, який має Зарубін, не має ніхто.

Кар'єра та біографія репортера добре показують, який шлях пройшло російське телебачення за 25 років правління володимира путіна.

«Гидко навіть багатьом людям у прокремлівських ЗМІ»

Програма «москва. кремль. путін» з’явилася на телеканалі «росія 1» на тлі резонансної пенсійної реформи 2018 року, що спричинила масові протести і падіння рейтингу володимира путіна.

Про підвищення пенсійного віку влада повідомила в день відкриття чемпіонату світу з футболу в росії — лише за три місяці після вступу путіна на новий президентський термін. Але спроба загасити невдоволення святковим фоном не спрацювала.

На цьому тлі канал «росія 1» запустив нове щотижневе шоу про президента. У підсумку передачу вели двоє: володимир соловйов, вже тоді — один з найвідоміших рупорів кремля, і Павло Зарубін, чиє ім'я на той момент було майже невідоме широкій аудиторії.

Формат передачі всі сім років лишається незмінним — раз на тиждень ведучі розповідають про роботу і дозвілля путіна. Зарубін — головна фігура шоу, його сюжети про президента займають більшу частину хронометражу програми.

Критикам «москва. кремль. путін» нагадує телемарафони покійного венесуельського лідера Уго Чавеса «Алло, президент» або схвальні сюжети про ексочільника Туркменістану Гурбангули Бердимухамедова.

Вже перші випуски змусили експертів заявити про створення нового «культу особи»: вони згадали, як радянське ТБ вихваляло постарілого Леоніда Брежнєва або як журнал «Корея» публікував дифірамби на честь «великого вождя, товариша Кім Ір Сена».

Попри миттєвий успіх програми «москва. кремль. путін», у 2019 році рейтинг самого президента продовжував падати. Передача не допомагала зрозуміти мотиви його рішень — ведучий Павло Зарубін зосереджувався на другорядних, часто анекдотичних деталях.

Так, під час візиту путіна в Астраханську область Зарубін захоплено описував, як ховрахи на літному полі «витягнули шиї», спостерігаючи за президентським літаком.

Пізніше в ефірі з’явилися «реальні кадри», де путін спритно підхоплює олівець, що впав зі столу — з коментарем соловйова: «Реакція чудова».

А в грудні того ж року Зарубін із захопленням розповів, як президент, не відволікаючись від засідання ЄАЕС, ручкою полагодив кріплення наручного годинника.

Навіть всередині прокремлівських медіа таке висвітлення викликає відразу. «Лизати так, як Зарубін, огидно навіть багатьом з нас», — зізнався журналіст з президентського пулу в розмові з ВВС (анонімно, як і більшість джерел видання).

Раніше такою журналістикою репортер займатися не хотів.

«Колись і ти зможеш»

Павло Зарубін народився в невеликому башкирському містечку Бєлорєцьк з населенням близько 65 тисяч. З дитинства він чітко знав, ким хоче стати: телевізійним журналістом. В одному з рідкісних інтерв'ю він зізнавався: мрія здавалася зухвалою, адже в місті не було ні радіо, ні телебачення — тільки місцева газета.

Батьки підтримували його прагнення, хоча сам він ріс у родині спадкових металургів: на Бєлорєцькому металургійному комбінаті працювали його дідусь, бабуся, мати, батько і обидва брати.

Якось школярів повели на екскурсію до сталеливарного цеху. Запах, спека і розпечений метал справили на підлітка таке враження, що він, за власними словами, «зробив собі зарубку: ніколи не стану металургом».

Чи засмутилися через це родина Зарубіна, невідомо, але, вже ставши відомим журналістом, він напівжартома скаржився знайомим, що родичі не дивляться його телесюжети.

«Приїжджав додому — вся родина збиралася, бабусі, стіл. Я їм: „Дивіться, зараз буде мій сюжет!“ Думав, затамують подих, кожне слово ловитимуть. А їм все одно. Сидять, базікають, випивають», — переказує слова Зарубіна його колишній колега по ВДТРК.

Закінчивши Уральський федеральний університет, у 2000 році Зарубін потрапив до найбільшої приватної телекомпанії Єкатеринбурга, «Четвертий канал».

За спогадами знайомих, Зарубін був людиною з ліберальними поглядами. Його пристрастю було незалежне телебачення. Він відкрито заявляв, що розповідає правду, і навіть на вечірках не соромився критикувати колег за «ангажованість», закликаючи їх говорити всю правду в новинах.

«Це не та професія, яку він обирав»

Попри велику кількість місцевих телеканалів, багато журналістів з Єкатеринбурга мріяли про москву.

Зарубіна помітили в 2002 році, коли він отримав премію «ТЕФІ-регіон» у номінації «Репортер». Майже відразу після цього його запросили на ВДТРК.

Уже в перші роки роботи в москві Зарубін заслужив серед колег таку ж репутацію, як і в Єкатеринбурзі — доброго, наївного і старанного репортера.

Одна з журналісток ВДТРК згадувала, що спочатку називала його «бабусиним онуком»: «Такий маленький хлопчик. Він приїхав з провінції, був трохи розгублений, і його хотілося підтримати».

Водночас у Зарубіна проявилися риси, які згодом допомогли йому піднятися кар'єрними сходами: повага до начальства і неконфліктність.

«Це типовий портрет провінційного журналіста, який щосили намагається втриматися в москві. Такі люди потрібні [директору ВДТРК Олегу] Добродєєву — навколо нього саме такі і працюють», — каже співрозмовниця ВВС.

Колишня ведуча «Вестей» Фаріда Курбангалієва, яка залишила ВДТРК у 2014 році через розбіжності з редакційною політикою і пізніше виступала проти війни в Україні, згадує: «Старанний, дисциплінований, слухняний — ці якості в потрібний момент зіграли свою роль у його кар'єрі».

На ВДТРК Зарубін майже відразу став «паркетним журналістом» — тим, хто висвітлює роботу чиновників.

Політтехнолог Ростислав Мурзагулов згадує: ще в порівняно вільні для телебачення роки Зарубін прагнув бути «максимально близько до влади» і не боявся стати «підставкою під мікрофон». Він хотів сподобатися кожному чиновнику в москві — і в результаті йому це вдалося.

«Бачу ціль — не бачу перешкод. Є статусний спікер — треба брати», — так описують стиль роботи Зарубіна його колеги.

Його вважали талановитим репортером, який вмів знаходити дрібниці, непомітні для інших. Але він виділявся радше старанністю і працьовитістю, ніж яскравою харизмою.

Знайомі пам’ятають, що Зарубін завжди приходив на роботу в костюмі і тримався осторонь від колег.

Про особисте життя журналіста відомо небагато. В Єкатеринбурзі він одружився з Марією Калашниковою, дочкою генерала і колишнього міністра Пермського краю. У подружжя двоє дітей. Як і в своїх репортажах про кремль, Зарубін вважав за краще не розповідати про сім'ю.

Висвітлювати роботу путіна Зарубін почав у 2005 році, потрапивши до президентського пулу — вузького кола журналістів, допущених до очільника держави.

Колишній колега відзначав, що у Зарубіна тоді була «напівдитяча чарівність», яку ВДТРК вирішила використати в політичній журналістиці. Ставши «великим журналістом», він залишався «сонячним хлопчиком» з посмішкою, але невинність давно втратив. Замість «широко розплющених очей» в нього з’явився «характерний блукаючий погляд».

Російський посадовець, який спілкувався із Зарубіним, згадує його як розумного, але не надто допитливого журналіста, який не ставив незручних питань і ніколи ні з ким не сперечався. «Він читав книжки, але не ліз туди, куди не треба», — каже співрозмовник ВВС.

Один з колишніх колег з пулу розповів, як Зарубін у 2005−2006 роках поставив президенту запитання, яке багатьом здалося «підлабузницьким». На жарт на свою адресу він відповів: «Та мені й не соромно!»

«Я не можу зрозуміти, що з ним сталося, — каже колега з Єкатеринбурга. — Це не та професія, яку він обирав. Раніше він був хорошим хлопцем, який не порушував своїх моральних засад».

«Приїхав — зробив сюжет — поїхав»

На початку 2010-х «Вести» — як і все російське телебачення — почали змінювати обличчя. Працівниця ВГТРК, яка повернулася з декрету в розпал протестів на Болотній у 2011 році, згадувала: «Колеги стали іншими. І Паша теж».

Справжні зміни настали в 2012 році, коли під керівництвом Євгена Ревенка — журналіста, а потім депутата від «Єдиної Росії» — тиск на ЗМІ помітно посилився. Того ж року путін повернувся до кремля, а медійна цензура стала жорсткішою.

За словами Дмитра Скоробутова, на ВДТРК з’явилися стоп-листи: кого показувати, про що мовчати.

Ефіри наповнилися обов’язковими репортажами про чиновників, які бажають засвітитися. Від працівників тепер чекали «захисту батьківщини».

Головним обличчям нових трендів відразу кілька співрозмовників ВВС, які працювали в той час на телебаченні, називають ольгу скабеєву — вона створила стиль агресивного «голосу влади», який швидко підхопили інші.

У ті часи Зарубін залишався рядовим кореспондентом — «сірою мишкою», яка «знімала якусь херню», як коротко описав його один із колег.

ВВС поговорила з десятьма журналістами президентського пулу, і майже всі відзначили: Зарубін ніяк не виділявся серед інших — всі працювали за одним принципом: приїхав, зробив сюжет, поїхав. Яскравих історій з його участю майже ніхто не згадав.

Колишня колега зазначає, що він «не грав у суперзірку» і «не задирав носа», але був одним з небагатьох, кому дійсно була важлива робота.

Співрозмовники згадують, що тоді він не відчував такої палкої любові до путіна, як зараз, іноді навіть жартував над його знаменитою непунктуальністю. Також відзначають, що на відміну від багатьох колег, Зарубін не пив у відрядженнях.

«Відчув силу і впевненість»

Ім'я Зарубіна вперше гучно пролунало в ЗМІ в 2015 році на саміті «нормандської четвірки» в Мінську — на тлі обговорень врегулювання війни на Донбасі. У президентському палаці в білоруській столиці зібралися журналісти з усього світу, включно із Зарубіним.

У якийсь момент у зоні, відведеній для преси, з’явився тодішній президент України Петро Порошенко. Несподівано Зарубін голосно звернувся до нього з питанням: «Навіщо ваші війська бомблять мирне населення Донбасу?» Відповіді не було — білоруські організатори одразу вивели журналіста з приміщення.

Репортер, який був тоді присутній у Мінську, згадує, що вчинок Зарубіна викликав у колег «іспанський сором».

Він назвав цей епізод проявом «грубого стилю», який на ВДТРК формує, зокрема, ольга скабеєва.

Сама скабеєва, за його словами, під час переговорів теж спробувала поставити запитання Порошенку, але її швидко вивела охорона українського президента.

За рік після інциденту в Мінську Зарубін знову опинився в центрі скандалу.

У березні 2016 року литовська влада вислала його знімальну групу, посилаючись на «можливу загрозу національній безпеці».

За версією Вільнюса, журналісти двічі намагалися проникнути на «Форум вільної росії» — захід за участю представників російської опозиції.

Акредитації у працівників ВДТРК не було, а в готелі, де проводили форум, виникла суперечка з шахістом Гаррі Каспаровим і журналісткою Боженою Ринською. Остання пізніше писала в соцмережах, що «пропагандони з камерою» буквально «лізли в тарілку Каспарова».

Зарубін твердив, що намагався домовитися про інтерв'ю «коректно», проте на відеозаписах видно, що все закінчилося бійкою з охороною.

Спроби оскаржити видворення в литовських судах і Європейському суді з прав людини були безуспішними: ЄСПЛ зазначив, що поведінка журналістів не відповідала «концепції відповідальної журналістики». російська влада, навпаки, підтримала Зарубіна.

Під кінець третього президентського терміну володимира путіна Зарубін став одним із найпомітніших журналістів кремлівського пулу. Його колишня колега згадує, що під час президентської кампанії 2018 року тільки йому довіряли висвітлювати події «і перед голосуванням, і в день виборів, і після», що раніше було рідкістю.

За словами співрозмовниці ВВС, Зарубін почав приділяти більше уваги своїй зовнішності і навіть серйозно зайнявся спортом з тренером. «Він завжди був трохи недолугим молодим чоловіком, але у якийсь момент відчув силу і впевненість у собі. Почав працювати над собою — над фізичною формою, освоював вміння стояти в кадрі, правильно ставити ноги і носити костюми», — згадує вона.

При цьому віра в ідеали незалежної журналістики, схоже, лишилася в минулому.

«Тільки позитивні новини»

Восени 2018 року на ВДТРК вийшла в ефір програма «москва. кремль. путін».

Попри очевидну тематику, прессекретар президента дмитро пєсков наполегливо стверджував, що це не «кремлівський проєкт». За його словами, ідея шоу була повністю ініціативою керівництва ВДТРК, зокрема самого Паші Зарубіна, який брав участь у розробці формату.

«Від самого початку це цілком і повністю була ініціатива, задум і ноу-хау керівництва ВДТРК, в зокрема й самого Зарубіна», — заявив пєсков в інтерв'ю ВВС. Він підкреслив, що формат передачі виявився унікальним і сьогодні копіюється в низці країн.

З точки зору кремля, Зарубін — «дуже талановитий журналіст», який «дуже адекватно висвітлює діяльність президента». За словами пєскова, редакційна зацікавленість ВДТРК й інтерес кремля в інформуванні населення про діяльність президента «абсолютно збігаються».

Однак, за інформацією трьох співрозмовників ВВС, справжнім автором проєкту був перший заступник керівника адміністрації президента олексій громов. Він курує телебачення в адміністрації вже понад десять років, а раніше з 2000 по 2008 рік був прессекретарем путіна.

Також у просуванні ідеї окремої програми про путіна активну участь брав телеведучий володимир соловйов.

«Потрібно було підігріти інтерес глядача до „Першої особи“, якось його оживити, — пояснює Дмитро Скоробутов. — Паша — людина старанна, кажеш — він робить. Ніяких питань, ніякої рефлексії — і це подобається „Головному глядачеві“, заради якого все і робиться».

Під «Головним глядачем» на ВДТРК мали на увазі володимира путіна. Ще до запуску програми спеціально для нього записували DVD-диски з випусками «Вестей», згадує Скоробутов.

В інтерв'ю дмитро пєсков розповідав, що добіркою новин для президента займається кремлівська пресслужба, проте, за словами Скоробутова, самі телевізійники після ефіру записували диски. У добірку потрапляли тільки хороші новини — про те, що країна «розвивається, процвітає, все в ній нормально».

За схожим принципом побудована і передача Зарубіна. «У програмі „москва. кремль. путін“ головний герой один — це володимир путін. А всі інші — оформлення сцени, яке повинно підкреслювати його присутність», — пояснює колишня журналістка кремлівського пулу.

Програму «москва. кремль. путін» створює компанія M-production, яку очолює Маргарита Житницька, більш відома під псевдонімом «Марго Кржижевська». M-production вже понад 30 років займається створенням телевізійного контенту — від ігрових і гумористичних шоу до пропагандистських програм володимира соловйова.

За інформацією джерела з доступом до баз даних, основну частину зарплати Зарубін отримує саме від M-production — його прибуток становить близько мільйона рублів на місяць. При цьому більше ніж половину цієї суми оплачує M-production, решту — ВДТРК.

«москва.кремль.путін» стабільно входить до десятки найпопулярніших телепрограм росії. За даними Mediascope, останній випуск програми перед літньою перервою, що вийшов 20 липня, посів шосте місце за переглядами серед російських глядачів за тиждень.

Із доступом до путіна

Після запуску програми Зарубін став єдиним журналістом з постійним доступом до володимира путіна — особливо це проявилося під час пандемії коронавірусу. В умовах суворої ізоляції, коли до президента не допускали навіть високопосадовців, Зарубін, за словами двох представників президентського пулу, місяцями перебував на карантині, щоб зберегти можливість працювати з путіним.

З’явилося розуміння: путіну потрібен кореспондент, який фактично живе в кремлі. Як пояснив один російський чиновник, «путін давно вже сам собі піарник, і підставка під мікрофон може знадобитися йому в будь-який момент. Для цього журналісту потрібно повністю відмовитися від особистого життя і оселитися в «чистій зоні».

Сьогодні Зарубіна запрошують навіть на ті заходи, куди раніше пресу не допускали. Його пускають постояти біля дверей президентського кабінету під час переговорів з Дональдом Трампом, він регулярно супроводжує путіна в поїздках на лімузині «Аурус». Для фільму про 25-річчя путіна в кремлі Зарубін побував у квартирі президента, де путін пригостив його кефіром і журавлиною в меді.

Кличуть журналіста і в міжнародні поїздки. Минулого літа, ледь не з-під столу, сидячи навпочіпки, Зарубін пошепки записував репортаж з уже розпочатих переговорів володимира путіна з лідером КНДР Кім Чен Ином у Пхеньяні — зазвичай такі заходи проходять за зачиненими дверима.

За словами однієї з журналісток президентського пулу, багатьох колег дратує, що Зарубіну дозволяють так багато. Ба більше, тепер репортери, які висвітлюють роботу кремля, змушені постійно стежити за телеграм-каналом журналіста, де часто без попередження з’являються ексклюзивні коментарі путіна та інших російських чиновників.

«По суті, він перетворився на працівника пресслужби», — каже колишній журналіст пулу.

Як зазначає один російський чиновник, «він за замовчуванням погоджується на все, його не треба ані переконувати, ані залякувати».

«Раніше треба було дотримуватися якихось правил пристойності. А в останні роки для путіна стало дуже важливо, щоб він бачив те, що хоче бачити, і чув те, що хоче чути. Йому подобається, коли його облизують. Просто Зарубін робить це, звісно, найогиднішим чином», — коментує колишня журналістка президентського пулу.

Схоже, путін і його оточення дійсно задоволені Зарубіним. У 2019 році прессекретар дмитро пєсков з посмішкою доповідав путіну про «журналістський успіх» Зарубіна на саміті G20 в Осаці: «Хуліган Зарубін зловив Трампа і запитав: «Що ви думаєте про путіна?» — Той відповів: «I think he’s a great guy».

Цей коментар Зарубін вісім разів публікував у своєму телеграм-каналі, востаннє — перед зустріччю Трампа і путіна в Анкориджі. Тоді ж міністр закордонних справ сергій лавров, який приїхав до Анкориджа разом з путіним, відмовився спілкуватися з іншими журналістами ВДТРК, обравши лише Зарубіна: «Заміни не приймаємо», — заявив він, а Зарубін відразу виклав відео цього моменту у своєму каналі.

У 2023 році путін у кремлівських коридорах тепло привітав журналіста: «Паш, привіт! Партизаниш?»

лавров же за манеру підбігати до чиновників з камерою і запитаннями називав Зарубіна «яструбом», а олександр лукашенко жартував, що він «шпигує».

Сам журналіст підписує себе «партизаном-хуліганом» і регулярно викладає добірки таких висловлювань у своєму телеграм-каналі.

У липні 2023 року, під час візиту путіна на коньячний завод у Дербенті, репортер спіткнувся, і путін пожартував: «До заводу ще не дійшли, а ти надихався, напевно!»

«Для людей всередині системи це означає, що начальник не просто терпить Зарубіна, але й готовий з ним взаємодіяти», — пояснює колишній журналіст пулу.

«Можливість замовити слово біг-босу»

Для тих, хто будує кар'єру в системі, абсолютно неважливо, яку саме функцію виконує людина — головне, що вона близька до путіна, каже близький до кремля політтехнолог: «Охоронець, лікар, водій, референт, журналіст — без різниці», — додає він у розмові з ВВС.

«Можливість замовити слово великому босу» і навіть просто «заходити в кабінет до начальника» — це серйозний бонус, погоджується російський високопосадовець. Під час пандемії та після початку повномасштабного вторгнення в Україну потрапити до путіна стало значно складніше, і тепер таких можливостей у Зарубіна більше, ніж у багатьох держслужбовців.

***

26 лютого 2022 року, за два дні після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, ексведуча «Вестей» Тетяна Александрова закликала колишніх колег публічно висловитися про війну в ефірі.

«Увійдіть в історію, використайте ті 30−40 секунд, які у вас є до виходу на аварійну заставку, щоб сказати своїм жертвам правду», — написала Александрова у своєму фейсбуці. Серед тих, кого вона згадала в дописі, був і Павло Зарубін.

У розмові з ВВС Александрова каже, що точно знає: її звернення передали Зарубіну, але він на нього не відреагував.

За понад три роки війни Зарубін так і не висловився про те, що відбувається. «Після нападу росії на Україну в лютому 2022 року зарубін, за словами знайомих, певний час переживав. Але рефлексія швидко минула, і тепер журналіст знову захоплюється вмінням президента крутити в руках якийсь предмет», — пишуть журналісти Роман Баданін і Михайло Рубін (останній багато років працював у президентському пулі).

У репортажах арубіна немає жодних переживань щодо війни. У 2023 році він потрапив під українські санкції.

У частих інтерв'ю з путіним він говорить про «агресивність Європи», а жителів України називає «українською частиною російського народу».

На запитання ВВС, надіслані в месенджер WhatsApp і пресслужбу ВДТРК, павло зарубін не відповів. Коли кореспондент ВВС додзвонився до нього телефоном, зарубін кинув слухавку і більше на дзвінки не відповідав. володимир соловйов, Олег Добродєєв і представник Радія Хабірова на запитання ВВС не відповіли.