Таку думку висловила українська емігрантка, котра мешкає у Дубліні

Активно слідкувати за подіями у нашій державі за кордоном почали під час подій на майдані. Тоді кадри з розстріляними активістами, палаючим центральним майданом, силовиками розлетілися світом. Звісно, кожен сприймав ті події по-своєму. Хтось співчував протестувальникам, хтось засуджував їхні дії, більшість не розуміла (переважно навіть не намагалась і не хотіла розуміти), що відбувається у нас. А хтось сприймав події в Україні через призму російського пропагандистського каналу, який транслюють в Європі.

Після анексії Криму, неприхованої агресії Москви, неадекватної поведінки та вчинків «директора Кремля», тисяч смертей на Донбасі – навіть лінива Європа та далека Америка почали дещо розуміти. Звісно, для них події на сході України – не більше, аніж жахлива картинка у телевізорі. Хоча мешканці країн, які самі пережили агресію та боротьбу за незалежність, розуміють прагнення українців жити не у реставрованій імперії, а у власній державі.

Про те, що думають жителі країн Європи та Америки, ми поцікавилися у наших земляків, людей, які тривалий час мешкають за кордоном.

Ірина Собчишина, 34 роки, з родиною мешкає в Ірландії (Дублін)

Ще кілька років тому, коли мене запитували, звідки я, то Україна для ірландців була десь там далеко, коло Росії. Усіх нас називали Russian (рускі). Не хочу образити справжніх росіян. Допоміг майдан. Нас почали усвідомлювати окремою державою. Ірландці, які теж пережили окупацію Англії, голод і захоплення Англією кусок території, дуже нас розуміють. Коли я запитувала, чи хочуть вони повернення Північної Ірландії назад, дуже багато людей сказали - ні. Зрадників ніхто не любить. Ірландія маленька, але гордовита країна. Останнє їхнє велике розчарування - це референдум в Шотландії (тоді йшлося про незалежність Шотландії від Англії, але більшість не підтримала цю ідею, - авт.). Для цих людей свобода і незалежність не на останньому місці. Тому вони дуже підтримують Україну. В газеті «Irish Independent» дуже часто перша сторінка присвячена Україні. Нам було дуже соромно читати про нашого президента, який після відступу наших військових від Іловайська заявив, що це запланований відступ і наша перемога. Ірландський кореспондент там був і написав, як наші хлопці відступали і 10 км йшли пішки. Моя подруга Keara Robins тоді сказала (вона працює в газовій сфері, має контракти по цілому світі) - це велика політика. Ваш президент здає державу. У нас уже б давно за всі ці справи були відставка і суд.

А ще журналісти знайшли в Інтернеті шоколадки з георгіївською стрічкою до 23 лютого. Було дуже соромно про це читати.

Кожного дня у всіх газетах Ірландії є статті про Україну. Як не дивно, дуже багато литовців, латвійців, естонців і, звичайно, росіян дивляться «ОРТ». Ось там пропаганда, і вони у неї вірять. Ми організовуємо часто мітинги в центрі міста, щоб про Україну не забували. Ми теж тут усі волонтери.

Якось кілька людей з'явилися в центрі з так званими «ДНРівськими» прапорами. Щоправда, жодного ірландця там не було. Ми тих людей називаємо «совками», які ненавидять, здається, всіх. Для них Путін - це цар усього світу. І такі тут є, на щастя, їх дуже мало.

Дуже часто говорять ірландці: у вас була така леді з косою, яка допомогла нам про вас більше знати.

Власне, ірландці ставляться до українців дуже добре. Але поважають тих, які працюють і хочуть щось мати, а не тих, які приїжджають і просять соціальної підтримки. Або кажуть, що вони біженці. Ірландці, як і українці, будуть захищати свою країну до кінця.