Саджаючи на городі фундук, закарпатці можуть стати мільйонерами
У всьому світі і науковці, і фермери, і бізнесмени закликають садити на
вільних гектарах окультурену ліщину — фундук. Горішок цей не простий, а
«золотий»: врожай дає чималий, до ґрунтів не вибагливий, морозостійкий,
ще й прибуток неабиякий приносить. Фундуковий джек-пот уже зірвали
Грузія, Туреччина та Італія – на експорті плодів вони роблять шалені
гроші. Розбагатіти на горіхах можуть і закарпатці. До Європи фундук
потрапив із Малої Азії і Кавказу. В колишньому СССР 25 тисяч гектарів
відводили під плантації цього горіха. Ще тоді Іван Мічурін, який вперше
почав культивувати в Союзі фундук, зауважив: ця рослина є «хлібом
майбутнього», бо прибутки може принести чималі. Проте ніхто тоді біолога
не послухав, про «золоті» горішки забули – нині культура зростає лише
на 5 га землі.
Закарпатська «золота жила»
Цілий фундуковий ліс виростив удома 59-літній Іван Федак із села Тарнівці, що на Ужгородщині. Вже 15 років довгими рядами на обійсті господаря «шикуються» майже чотири сотні фундуків. З однієї рослини Іван Іванович збирає 4-5, а то й 8 кілограмів плодів. Аби краще вродило, радить людям садити фундук на півдні і підживлювати старим перегноєм. А ще – добре поливати й обрізати молоді гілочки, щоб міцно кущі зростали.
«Фундук привіз зі Словаччини та Угорщини, — розповідає. — Саджаю, як вітер гуляє — щоби запилювалися гарно. Добре було б людям культивувати фундук в гірській місцевості і де ліс вирубали та нічого не росте. Горіхові кущі дають файний прибуток. Наприклад, закарпатці горіхи могли б збувати кондитерським фабрикам і за кордон».
Квітнути фундук починає наприкінці зими – ще в січні-березні зацвітає «сережками». Плодоносить на четвертий рік після посадки. І хоч особливих ґрунтів не потребує (росте навіть на гірських схилах, по дну балок, у заплавах і річкових долинах), все ж краще культивувати його на орних родючих землях.
Фундук любить сонце і вологу – і Закарпаття найліпше йому підходить.
Як господар свої фундуки добре догляне, вони даватимуть плоди років 75-100, а то й більше. Тим паче, що особливої уваги рослина не потребує. Найкраще на закарпатських землях почуваються, насамперед, європейські великоплідні сорти – барселонський, варшавський червоний, косфорд, галле, які здавна відомі українським садівникам і добре себе зарекомендували. Достигають у вересні-жовтні, можуть як запилювати одне одного, так і самозапилюватися.
Вчені довели, що фундук на диво стійкий до морозів – на Кубані, коли термометри фіксували майже –40, деревина не померзла! А горіхові кущі, посаджені в Україні в 1970-1980-их роках, витримали 30-градусні морози.
Горішки дуже калорійні, містять олію, білки, вуглеводи, вітаміни, мінеральні солі та мікроелементи. Фундук укріпляє імунітет, розчинює каміння в нирках, очищає організм, допомагає при варикозі, анемії, покращує роботу головного мозку, серця, сприяє росту м’язів. Фундуком приправляють м’ясо, овочі, з горішків отримують пасту, борошно, смажать їх, цукрять, солять… Ласувати фундуком дозволяють навіть хворим на цукровий діабет. Фундук добре відновлює сили: ще на початку нашої ери плоди включали до раціону римських вояків. А щоби в холодну пору вранці зігрітися, на сніданок до омлету лікарі радили додавати товченого фундука з чорним перцем.
Нині ж диво-горіх може порятувати закарпатське село. Садівники і підприємці порахували: аби засадити фундуком один гектар, треба не більше 20 тис. гривень. Зате як вродить – у рік на горіхах можна заробити 200-250 тис. грн. Якщо ж «офундукувати» 20 тис. гектарів українських земель, то вже незабаром на експорті наша держава матиме щороку понад 5 млрд. грн.
Горіх дає «капусту»
Наразі Туреччина та Італія – лідери експорту фундука, зокрема й на ринок України. Цьогоріч саме фундук вивів Грузію на друге місце в світі – лише торік тут зібрали 35 тисяч тонн горішків і експортували їх більш ніж на 130 млн. доларів. Збувають плоди грузини до європейських країн, Азербайджану, Ірану, Китаю, США, Канади. Взялася за фундук і сусідня Молдова – валовий збір тут зріс на 70 %. Поляки теж не забарилися – вже на 4 тис. га вирощують горіхові кущі. Почали культивувати фундук й австралійці, чилійці, аргентинці, африканці. Як у воду дивилися – фундук нині дуже дорогий, а попит на ці лісові горіхи щороку у світі зростає на два відсотки.
У Грузії навіть цілі фундукові фабрики є, де працевлаштовані сотні людей. До того ж, USAID (Агентство міжнародного розвитку США) і компанія АgriGeorgia за підтримки Міністерства сільського господарства Грузії і місцевої влади розробили проект, за яким за три роки навчать понад 2 тисячі фермерів, як вирощувати фундук за сучасними технологіями.
Майбутнє економіки України, кажуть експерти, за фундуками. Адже горіховий ринок у державі пустує, і це при тому, що і клімат, і земля вирощувати цю культуру дозволяють. Попри це, 99 % фундука до нас завозять із-за кордону. Нині в Україні імпортних горіхів – на 800 млн. доларів! А ці гроші ми могли б заробляти самі… Нині в Італії викорчовують оливкові гаї і саджають замість них фундукові, бо вони більш рентабельні, українські ж ґрунти заростають бур’янами.
Фундук – не дундук
Фахівці Української горіхової асоціації вважають фундук одним із пріоритетів горіхівництва й закликають перетворити державу на головного експортера горіхів на внутрішньому і євроринку. Тому й розробили національну Програму розвитку горіхоплідних культур до 2025 року.
«1000 гектарів деградованих земель, насаджених цими культурами, зможуть, починаючи з 4-го року, приносити понад 120 млн. гривень прибутку на рік.
Потенціал України складає понад 170 млрд. гривень на рік», – зауважує голова Ради Асоціації Володимир Пахно. Громадські активісти переконані: треба залучати інвесторів, відмінити закупівельні акти з імпортерами і підтримати вітчизняного горіхівника. І хоч на українському ринку нині горіховий дефіцит, однак прогнози втішні. Якщо малі і середні підприємці закладуть плантації фундука і зачекають кілька років, то зможуть заробляти чимало грошей.
Заохочують саджати фундук і українські пасічники. Порода є добрим медоносом, а оскільки цвіте рано, живить бджіл пилком і не дає їм голодувати. Вітчизняні ж зимостійкі високоврожайні сорти вже понад 50 років виводять в Українському науково-дослідному інституті лісового господарства і агролісомеліорації імені Г. Висоцького.
В Україні є фермери, які посадили лісові горіхи на десятках гектарів. Утім, ці сади ще замолоді. Нині ж фундук можна культивувати лише на 7 % землі світу, і саме на Закарпатті це не лише реально, а й надприбутково.
Закарпатська «золота жила»
Цілий фундуковий ліс виростив удома 59-літній Іван Федак із села Тарнівці, що на Ужгородщині. Вже 15 років довгими рядами на обійсті господаря «шикуються» майже чотири сотні фундуків. З однієї рослини Іван Іванович збирає 4-5, а то й 8 кілограмів плодів. Аби краще вродило, радить людям садити фундук на півдні і підживлювати старим перегноєм. А ще – добре поливати й обрізати молоді гілочки, щоб міцно кущі зростали.
«Фундук привіз зі Словаччини та Угорщини, — розповідає. — Саджаю, як вітер гуляє — щоби запилювалися гарно. Добре було б людям культивувати фундук в гірській місцевості і де ліс вирубали та нічого не росте. Горіхові кущі дають файний прибуток. Наприклад, закарпатці горіхи могли б збувати кондитерським фабрикам і за кордон».
Квітнути фундук починає наприкінці зими – ще в січні-березні зацвітає «сережками». Плодоносить на четвертий рік після посадки. І хоч особливих ґрунтів не потребує (росте навіть на гірських схилах, по дну балок, у заплавах і річкових долинах), все ж краще культивувати його на орних родючих землях.
Фундук любить сонце і вологу – і Закарпаття найліпше йому підходить.
Як господар свої фундуки добре догляне, вони даватимуть плоди років 75-100, а то й більше. Тим паче, що особливої уваги рослина не потребує. Найкраще на закарпатських землях почуваються, насамперед, європейські великоплідні сорти – барселонський, варшавський червоний, косфорд, галле, які здавна відомі українським садівникам і добре себе зарекомендували. Достигають у вересні-жовтні, можуть як запилювати одне одного, так і самозапилюватися.
Вчені довели, що фундук на диво стійкий до морозів – на Кубані, коли термометри фіксували майже –40, деревина не померзла! А горіхові кущі, посаджені в Україні в 1970-1980-их роках, витримали 30-градусні морози.
Горішки дуже калорійні, містять олію, білки, вуглеводи, вітаміни, мінеральні солі та мікроелементи. Фундук укріпляє імунітет, розчинює каміння в нирках, очищає організм, допомагає при варикозі, анемії, покращує роботу головного мозку, серця, сприяє росту м’язів. Фундуком приправляють м’ясо, овочі, з горішків отримують пасту, борошно, смажать їх, цукрять, солять… Ласувати фундуком дозволяють навіть хворим на цукровий діабет. Фундук добре відновлює сили: ще на початку нашої ери плоди включали до раціону римських вояків. А щоби в холодну пору вранці зігрітися, на сніданок до омлету лікарі радили додавати товченого фундука з чорним перцем.
Нині ж диво-горіх може порятувати закарпатське село. Садівники і підприємці порахували: аби засадити фундуком один гектар, треба не більше 20 тис. гривень. Зате як вродить – у рік на горіхах можна заробити 200-250 тис. грн. Якщо ж «офундукувати» 20 тис. гектарів українських земель, то вже незабаром на експорті наша держава матиме щороку понад 5 млрд. грн.
Горіх дає «капусту»
Наразі Туреччина та Італія – лідери експорту фундука, зокрема й на ринок України. Цьогоріч саме фундук вивів Грузію на друге місце в світі – лише торік тут зібрали 35 тисяч тонн горішків і експортували їх більш ніж на 130 млн. доларів. Збувають плоди грузини до європейських країн, Азербайджану, Ірану, Китаю, США, Канади. Взялася за фундук і сусідня Молдова – валовий збір тут зріс на 70 %. Поляки теж не забарилися – вже на 4 тис. га вирощують горіхові кущі. Почали культивувати фундук й австралійці, чилійці, аргентинці, африканці. Як у воду дивилися – фундук нині дуже дорогий, а попит на ці лісові горіхи щороку у світі зростає на два відсотки.
У Грузії навіть цілі фундукові фабрики є, де працевлаштовані сотні людей. До того ж, USAID (Агентство міжнародного розвитку США) і компанія АgriGeorgia за підтримки Міністерства сільського господарства Грузії і місцевої влади розробили проект, за яким за три роки навчать понад 2 тисячі фермерів, як вирощувати фундук за сучасними технологіями.
Майбутнє економіки України, кажуть експерти, за фундуками. Адже горіховий ринок у державі пустує, і це при тому, що і клімат, і земля вирощувати цю культуру дозволяють. Попри це, 99 % фундука до нас завозять із-за кордону. Нині в Україні імпортних горіхів – на 800 млн. доларів! А ці гроші ми могли б заробляти самі… Нині в Італії викорчовують оливкові гаї і саджають замість них фундукові, бо вони більш рентабельні, українські ж ґрунти заростають бур’янами.
Фундук – не дундук
Фахівці Української горіхової асоціації вважають фундук одним із пріоритетів горіхівництва й закликають перетворити державу на головного експортера горіхів на внутрішньому і євроринку. Тому й розробили національну Програму розвитку горіхоплідних культур до 2025 року.
«1000 гектарів деградованих земель, насаджених цими культурами, зможуть, починаючи з 4-го року, приносити понад 120 млн. гривень прибутку на рік.
Потенціал України складає понад 170 млрд. гривень на рік», – зауважує голова Ради Асоціації Володимир Пахно. Громадські активісти переконані: треба залучати інвесторів, відмінити закупівельні акти з імпортерами і підтримати вітчизняного горіхівника. І хоч на українському ринку нині горіховий дефіцит, однак прогнози втішні. Якщо малі і середні підприємці закладуть плантації фундука і зачекають кілька років, то зможуть заробляти чимало грошей.
Заохочують саджати фундук і українські пасічники. Порода є добрим медоносом, а оскільки цвіте рано, живить бджіл пилком і не дає їм голодувати. Вітчизняні ж зимостійкі високоврожайні сорти вже понад 50 років виводять в Українському науково-дослідному інституті лісового господарства і агролісомеліорації імені Г. Висоцького.
В Україні є фермери, які посадили лісові горіхи на десятках гектарів. Утім, ці сади ще замолоді. Нині ж фундук можна культивувати лише на 7 % землі світу, і саме на Закарпатті це не лише реально, а й надприбутково.
За матеріалами: Новини сьогодні
