Вчені з університету Уоріка та Дарема, що у Великобританії, провели дослідження, яке може розкрити таємниці еволюції мовлення людини. Вони прийшли до висновків, що еволюційний крок наших давніх предків близько 16 мільйонів років тому відіграв роль у формуванні нашого способу спілкування.

Дослідження опублікували в журналі Nature Scientific Reports. Вчені стверджують, що перехід у відкриті савани забезпечив менше фізичних перешкод для передачі сигналів.

Це призвело до того, що наші голоси можуть подолати більші відстані порівняно з тим, як це відбувалося раніше в густих лісах. Шарлотта Геннон, дослідник з Університету Уорік, яка вивчає еволюцію мови, встановила як різні виклики можуть передаватися на різних ландшафтах.

ЇЇ команда відтворила 487 викликів обох видів орангутангів — суматранських і борнеанських — та виміряла їх слухову доступність на фіксованих відстанях на загальну відстань понад 1300 футів на південноафриканській саванні.

"У нашому дослідженні ми особливо виявили, що в екологічних умовах виклики, схожі на приголосні, передавалися набагато далі, ніж виклики, схожі на голосні", — сказала Геннон.

Зокрема, приблизно 80% звуків на основі приголосних було чути на відстані 1300 футів, порівняно з 20% викликів на основі голосних.

За її словами, закон поширення звуку для більш чистої тональності передбачив би, що звуки нижчого частотного діапазону мали б передаватися далі, ніж звуки вищого частотного діапазону.

Дослідження, які провели вчені, вказують, що приголосні звуки в історії нашого мовлення можуть бути важливим елементом нашого розвитку та історії мови.

Шарлотта Геннон підкреслює важливість вивчення живих мавп. Вона називає орангутангів "часовими машинами", які дозволяють відтворювати ключові моменти нашого походження.