Ефективне використання енергетичного потенціалу річок, які щороку можуть виробляти 10 млрд кіловат-годин енергії, дозволить Закарпаттю відмовитись від природного газу, вугілля та масштабної вирубки лісу.

Як зазначає експерт із будівельного проектування, енергозбереження, чистої енергетики Анатолій Петровський, завдяки гідроенергетиці область нині отримує лише 140 млн кіловат-годин у рік, які виробляє Теребле-Ріцька ГЕС.  

Водночас водно-ресурсний потенціал Закарпаття, незважаючи на маловоддя, сьогодні становить у середньому близько 12 млрд. куб. м за рік. «Це умовне море завбільшки 10 на 12 км, завглибшки 100 м, - пояснює експерт. - На кожного мешканця припадає в середньому ставок площею 1 га, завглибшки 1 м».  

Досвід Австрії, Швейцарії, Канади свідчить, що малі ГЕС можуть забезпечити потребу області в електроенергії, говорить Анатолій Петровський. Натомість Закарпаття щорічно витрачає на енергоносії понад 2,5 млрд гривень, з яких близько мільярда йде на 2 млрд. кіловат-годин електроенергії, ще понад мільярд - на 700 млн кубометрів газу. Крім того, щорічно закарпатці спалюють до 4 млн кубометрів деревини, або весь річний природний приріст лісу - 5000 га, зауважує експерт.

За переконанням Анатолія Петровського, малі ГЕС, які дозволять Закарпаттю відмовитися від дорогого газу, припинити вирубувати ліс на дрова та спалювати інші органічні види палива, з'являться тоді, коли місцеві громади стануть власниками і розпорядниками водно-господарських комплексів, а інвестори - їхніми партнерами, а не колонізаторами. У цьому процесі, зауважує експерт, необхідно запровадити більш ефективну форму управління наявною часткою продуктивних сил (ВРП річок) та виробничими відносинами у процесі їх використання. Такою формою можуть бути об'єднання (товариства, спілки, кооперативи) суб'єктів господарювання на даній території, які слід створювати на добровільних засадах із кооперуванням їх дольових внесків.

Лише ретельно проаналізувавши і оцінивши власні природні ресурси місцеві громади зможуть знайти ефективні шляхи їх господарського використання і плідно співпрацювати з інвесторами. Використання річок повинне бути раціональним, в мінімально-необхідному обсязі для задоволення, передусім, потреб місцевих громад. При цьому техногенне навантаження на довкілля, зауважує експерт, необхідно мінімізувати, акумулюючи (зберігаючи) воду, створюючи її запас для різноманітних потреб на маловодні періоди року.

«При хазяйському підході і бізнес, і громада, і населення отримають бажане, а ганебне збиткування над природою припиниться», - впевнений Анатолій Петровський.