Про легендарні місця Ізраїлю розповідає письменник Алекс Штрай.

Традиція вивезти з Ізраїлю частинки Святої Землі нараховує мінімум 16 століть. Вперше про це я прочитав у спогадах багатої галльської матрони (можливо монахині), яка в якості паломниці побувала в період з 381 по 384 року в Землі Обітованої. Серед її мотивів я знайшов цікавий фрагмент про те, що в ті далекі часи більшість популярності у пілігримів використовували кусочки скелі, на яких Ісус здійснив чудо збільшення риб і хлібів.

Пояснення цього феномену матрони не зачепило, і мені пришлось до суті докопатися самому. Порившись в бібліотеках (тоді про інтернет ні в кого не було поняття), я з'ясував, що чудо насичення 5000 тисяч людей у ​​Біблії займає особливе місце. По-перше, тому що це в відмінності від опису всіх інших чудес, виконаних Ісусом, увійшло до всіх без виключення канонічних Євангелій. По-друге: це чудо вийшло на очах у величезної громади.

В результаті за дві тисячі років після цієї надприродної події навколо великого темного каменю, що лежить під Горою Блаженства на березі Галилейського моря, якщо можна так виразити, виникла аура благополуччя і матеріального успіху. Зрозуміло, що за цей час десятки тисяч паломників не допустили щоб цим не скористатися і не тільки молилися на цьому місці про хліб насущний, але й прихватили з собою на пам'ять шматочки цієї знаменитої галілейної скелі.

Сьогодні це місце називається Табха. Особисто мені здається, що це одне з найкрасивіших в Ізраїлі місць. Тільки ось тепер торкнутися того, що залишилося від цього Священного каменя не дозволено нікому. Або майже нікому. Особисто мені пощастило. Я до нього успішно торкнувся.