Сьогодні все більше хлопчиків і дівчаток, лед­ве вий­шов­ши з ніжного віку, вже відчувають внутрішній роз­лад.

Їх ранні психологічні про­бле­ми ча­сом став­лять нас у глу­хий кут. Як до­по­мог­ти дітям з ни­ми впо­ра­ти­ся? Бу­ти як інші, зай­ма­ти­ся тим же, що і всі, або відчувати се­бе знех­ту­ва­ним?

Вже років з се­ми сучасні діти нерідко страж­да­ють ком­плек­са­ми, з якими їх бать­ки в цьо­му віці не бу­ли знайомі. Во­ни пе­ре­жи­ва­ють, що непривабливі, не­до­статньо стрункі... Усла­ви­ти­ся «ботаніком». Цей ком­плекс - один з найпоширеніших се­ред дітей передпідросткового віку.

Від 7 до 12 років у дітей впер­ше з'являється гост­ра по­тре­ба на­ле­жати до гру­пи однолітків, ідентифікувати се­бе з ни­ми і «бу­ти як всі».

Це вік пер­ших самостійних рішень, ко­ли діти роб­лять пер­ший крок до то­го, щоб в май­бутньо­му вий­ти з-під опіки сім'ї. За останнє десятиліття діти 7-12 років ста­ли на­ши­ми час­ти­ми пацієнтами.

То­ва­рист­во заганяє їх в рам­ки, про­па­гу­ю­чи вигідні ко­мер­сан­там моделі поведінки: як­що ви не бу­де­те виг­ля­да­ти са­ме так або, на­прик­лад, не ста­не­те слу­ха­ти пев­ну му­зи­ку, ви бу­де­те відкинуті гру­пою. То­му у су­час­них дітей ба­жан­ня «бу­ти як всі» на­ба­га­то гостріше, ніж раніше.

«Не муд­ру­ва­ти», не по­ка­зу­ва­ти, що ти стур­бо­ва­ний чи­мось се­рй­оз­но, - такі умо­ви приналежності до гру­пи в цьо­му віці. Всі інтереси, окрім, ма­буть, спор­ту, дітьми відкидаються.

І ди­ти­на, у якої є особ­ли­ве за­хоп­лен­ня, шукає свій стиль спілкування. Час­то її стратегією поведінки стає боязкість, во­на боїться не ста­ти знех­ту­ва­ним. Як тільки ди­ти­на розуміє, що во­на у чо­мусь відрізняється від однолітків, у неї з'яв­ля­ють­ся перші психологічні ком­плек­си.

Пе­ре­ва­га відмінних

Як вирішити цю про­бле­му? Спро­буй­те пе­ре­ко­на­ти ди­ти­ну в то­му, що несхожість на інших - од­не з го­лов­них її пе­ре­ваг. При­род­но на­ле­жати до яко­гось ко­лек­ти­ву, але ду­же не­без­печ­но втра­ти­ти при цьо­му влас­не об­лич­чя.

Іноді необхідно на­га­ду­ва­ти дитині про її пе­ре­ва­ги, на­прик­лад: во­на кра­ще за інших вміє гра­ти з дітьми, зав­ж­ди ми­рить їх один з од­ним, вміє ділитися, во­на - чес­на лю­ди­на або прос­то хо­ро­ший друг. За­про­по­нуй­те при­кла­ди для наслідування, які відрізняються від тих, що нав'язу­ють те­ле­ба­чен­ня, рек­ла­ма або її приятелі.

Щоб ди­ти­на по­чу­ла наші сло­ва, нам потрібно зрозуміти ко­декс поведінки, ета­ло­ни, які прийняті в дитячій групі, і ма­ти на увазі, що її дум­ка час­то сильніша слів батьків. Ба­гатьом дітям важ­ко ска­за­ти «ні» дру­гу або групі. Ди­ти­на вважає, що, про­явив­ши індивідуальність, во­на ста­не об'єктом насмішок.

І во­на боїться. У та­ких ви­пад­ках кра­ще по­го­ди­ти­ся при­хо­ву­ва­ти при­страсть си­на до гри на скрипці, чим спро­во­ку­ва­ти кри­зу відносин.

Ди­ти­на в розквіті

Гармонійний фізичний, інтелектуальний, емоційний роз­ви­ток допомагає рос­ти спокійними та впев­не­ни­ми в собі. І на­впа­ки, як­що ди­ти­на інтелектуально роз­ви­не­на, але не вміє ка­та­ти­ся на велосипеді, як­що во­на вільно тримає се­бе в суспільстві до­рос­лих, але не вміє гра­ти з дітьми, во­на відчуває се­бе не­впев­не­но і са­мотньо.

Діти - не­мов зростаючі квіти. Їх «коріння» - бать­ки, їхні взаємини і сімейна історія кож­но­го з них. «Грунт» - сімейні цінності та куль­тур­не се­ре­до­ви­ще.