Тема мужіївського золота у людей знову на слуху. На цей раз йдеться про прихід у край професійного інвестора. Одні з цього приводу тривожаться, другі дивуються, але найбільше таких, що звістку про вкладення у розробку мужіївського золота приватних грошей сприйняли з розумінням. Однак доводиться чути, мовляв, ще не встигли «піти» одні, а вже інші «поклали» око на родовище. Але на цей раз тут не все так, як міркує пересічний читач.

Справа в тому, що знайшовся американський інвестор – Avellana Gold –який, слід сподіватися, займеться ділом конкретно та серйозно. У цій компанії працюють люди зі світовим досвідом і бездоганним резюме, вони успішно реалізують аналогічні масштабні проекти. Нині Україна виснажена війною на Сході, у неї немає грошей на переоснащення та розвиток підприємства, видобування та переробку «жовтого металу», вирішення чи не найголовнішої проблеми – екологічного питання регіону. Отож перед інвестором у цих напрямках стоїть багато конкретних і нагальних завдань.

Звісно, найперше, тут складна екологічна ситуація. Це знають усі – від села до області, та аж навіть до самої столиці. У регіоні, особливо довкола Мужіївського родовища, вона такою склалася внаслідок невиконання колишніми підприємствами-розробниками підземних покладів найголовніших заходів щодо нейтралізації шкідливих речовин.

Основні джерела забруднення – це два відвали рудних і рудовмісних порід, які містять сульфіди і окиси важких металів. Зараз їх вимивають дощі та вони потрапляють у воду, яка зовсім не є придатною для споживання, побутового використання (прання, поливання городів тощо). Такою водою навіть руки не помиєте. Одним словом, місцеве населення гостро потребує вирішення наявних проблем, що з’явилися у результаті безвідповідальної і непрофесійної експлуатації родовища у минулому.

Інвестор Avellana Gold вже окреслив перші завдання, за які візьметься. Мова про вирішення низки екологічних проблем у цьому селі. Бо екологія – це людське життя, довкілля, природа, чисте повітря, добра вода та гарний настрій сельчан.

— Перш ніж починати будь-які розвідувальні роботи чи інвестиційні проекти, треба привести до порядку екологію, слід відповідально поставитись до кожної проблеми, як великої, так і маленької, що дошкуляє місцевому населенню. За нашою інформацію, всі попередні компанії, що так чи інакше мали намір інвестувати у дослідження цих родовищ, не завжди зважали на соціальну та екологічну складову. За нами спостерігають колеги зі всього світу, тому питання соціальної відповідальності – пріоритет для нас. Це – наша репутація. Ми маємо намір не просто навести лад у екології та почистити територію, а й у загальному сприятимемо благоустрою такого поселення, як Мужієво. Необхідно наголосити, що на модернізованому промисловому об’єкті будуть застосовані інноваційні технології та використане найсучасніше обладнання, яке не просто зменшить, а значно мінімізує будь-який негативний вплив на довколишнє середовище, – коментують у компанії.

Вкладення іноземних інвестицій у Мужіївське родовище поліметалів і успішна реалізація цього проекту дозволить створити нові робочі місця. Це вкрай актуально для прикордоння. Близько сотні жителів із села втратили роботу. Звісно, нову зараз знайшли не всі – тому ці люди теж сподіваються на відновлення роботи підприємства. І зараз є справжні можливості працевлаштуватися місцевому населенню на цій колишній копальні, яка із заокеанським вкладником капіталу реально дивиться у майбутнє.

Звичайно ж, сьогодні будь-які інвестори завжди потрапляють під критику місцевих політиків, громадських діячів, преси. Чому? Одні критикують, тому що хочуть голосно заявити про себе, а інші, бо прагнуть отримати вигоди та хабарі. А взагалі інвестори мають бути на рівні «священних корів», адже допомагають відроджувати нашу економіку і, зокрема, відновлювати Мужіївську золотокопальню.

За десятки років цю сферу не було приведено до порядку. Залишається сподіватися на зарубіжних інвесторів, а вони – готові братися за роботу. До речі, інвестор у деяких країнах – це курка, яка несе золоті яйця, і якого вважають мало не "священною коровою" та готові ледь на руках носити, розповідає районна газета "Вісник Берегівщини" за 24 вересня 2016 року.