Невицький замок — одна із найстаріших споруд Закарпаття. Насправді це архітектурна пам’ятка міжнародного значення. Щороку сюди з’їжджаються не лише туристи з багатьох країн світу, а й волонтери.

Довкола замку ще зберігся старий «Сад Вагнера», закладений тут аж 1879 року. (Ім’я парк отримав на честь угорського садовода Карла Вагнера). А сама фортеця стоїть на 125-метровій горі вулканічного походження, пишуть в світі.

Звідси відкривається неймовірний краєвид. Знизу видніється річка Уж. А пророслі поміж старовинних арок багряні листочки кущів створюють живописну картину особливого стилю. Поміж сірим камінням проростає зелений мох, окреслюючи яскравим струмком напіввидимі силуети кам’яних скульптур.

Від земляного городища до визначної пам’ятки фортифікації

Часом заснування замку називають ХІІІ, а то й ХІІ століття. Його будівництв було пов’язане з активною проруською політикою угорських правителів, зростанням ролі гірських шляхів, які вели через Карпати у бік Галича та Києва. Тоді замок був земляним городищем невеликих розмірів, оточеним валами і ровами. І, як більшість замків, мав кілька ліній оборони (а саме три).

Розповідають, що у ті далекі часи, аби потрапити всередину Невицького замку, можна було лише пройти через один єдиний вузький прохід. Інакших шляхів не існувало. Стіни були височезними, а з башт у випадку ворожого наступу вівся обстріл. Для цього прямо у стінах були пророблені спеціальні отвори, через які найзручніше було стріляти з вогнепальної зброї. Та влучити у таке місце практично не реально. Ці специфічної форми щілини ще й зараз чудово видніються на стінах залишків оборонних веж з висоти кількох метрів.

У 1241 році Невицький замок сильно поруйнували татаро-монгольські війська. Та він вистояв і згодом був відновлений та навіть укріплений.

За довгі роки його не раз змінювали і добудовували. А остаточного вигляду фортеця набула у XVІІ столітті за періоду правління угорських магнатів Другетів. Відтоді вигляд Невицького замку неабияк змінився, його поруйнували люди, війни і сам час, якого минуло чимало.

Зараз замок справді є унікальною пам’яткою, яка не має аналогів ніде у світі. Від заснування минуло більше семи століть, а замок досі дивує відвідувачів своєю архітектурою, своєю історією та легендами. У XV столітті тут діяв високотехнологічний на той час водогін; всередині замку були унікальні елементи інтер’єру.

Погана діва та материнське молоко у каменях

У 1333 році замок стає кам’яним. Місцеві жителі пов’язують цей період в історії з моторошними легендами та, зокрема, Поганою дівою. Так називали жорстоку правительку, яка, задумавши збудувати міцну фортецю, не шкодувала ні сил, ні життів своїх підданих. Мовляв, при зведенні замкових стін вона наказувала додавати у будівельну суміш не тільки яйця, молоко, а й кров невинних дівчат та навіть материнське молоко. У таку жорстокість жінки важко повірити, та про додавання яєць, які зміцнювали будівельний розчин найкраще, відомо давно. Тож легенда не без правди.

Історія Невицького замку скрізь пронизана легендами, які вже давно не схожі на історичні факти, а плавно перетворюються у красиві місцеві казки.. Мабуть, кожен вхід і виступ кам’яних зведень має свою таку історію. Ось це, наймальовничіше місце — звідси униз кинулась вродлива дівчина, що не хотіла виходити заміж за старого герцога…Цією дорогою проїжджав відважний Іванко, наздоганяючи жорстоку правительку. А он за те дерево зачепилась косами Погана діва, навіки повиснувши над річкою Уж.

Та найцікавіше, що нерідко у цих казкових персонажів є реальні прототипи. Зокрема люди розповідають, що у часи завершення будівництва Невицького замку ним справді правила одна жінка. І була вона графинею із роду Другетів. Може й через те, про що розповідається у легенді, вона заслужила неприязнь, або й ненависть тутешніх людей.

Ще одна легенда розповідає про часи татарських нападів на поселення. Коли саме у замку селянам доводилось ховати найцінніше — молодих дівчат, невіст. Звідси, відповідно, і походить назва Невицької фортеці.

Замок постане з руїн

Сьогодні Невицький замок із впевненістю та сумом можна назвати руїнами. Із зведених колись чотирьох блешень залишилась лише одна — донджон. (Таку назву мали найкраще укріплені вежі замків, які в разі небезпеки служили останнім рятівним пунктом). До речі, дерев’яна покрівля на ній, яку ще можуть бачити туристи, збереглась від днів будівництва замку. Залізні решітки на вікнах — із часів, коли тут розміщалась середньовічна кузня.

Практично із 1644 року Невицьким замком ніхто не займається. Ще у 20-х роках минулого століття ним опікувалось товариство чехословацьких туристів. Нині пам’ятка належить місцевій селищній раді. Про кошти, які могли б виділятись на реставрацію, годі й говорити, їх у нашій країні ніколи не було, і найближчим часом, мабуть, не буде.

Та перетворитися замку на гору каміння не дозволять небайдужі люди. Уже багато років на території фортеці працюють волонтери. Коштів на реставрацію поки немає. Та є ті. Хто готовий докласти свою працю до збереження пам’ятки, до її популяризації. Останнім часом говорять про ідею зйомки на території документального фільму. А також волонтери працюють над відтворенням початкового вигляду фортеці у 3D. Щоразу сюди приїжджають молоді люди із понад 30 країн для добровільної допомоги у реставрації. Лише ця цифра дає зрозуміти, що закарпатська пам’ятка відома і шанована у всьому світі. І це вселяє надію.
Для тих, хто зібрався в дорогу:

Місце знаходження:
Закарпатська область, Ужгородський район, поблизу села Кам’яниця

GPS:
48° 40′ 51.67″ S, 22° 24′ 33.46″ V

Поради бувалого мандрівника:
Якщо прямуватимете до замку з міста Ужгорода, зможете доїхати маршруткою до Невицького. Та ближче буде потрапити до пам’ятки з села Кам’яниця. Цей маршрут буде пішохідним — через навісний міст, далі — стежкою. А до самого замку підніметесь вгору дерев’яними сходинами.