Волинянка Олександра Андріївна Шопук більшу частину життя прожила у Ратному. У свої майже 90 літ непосидюча і жвава. Їй ніколи не даси стільки років. Завжди акуратно вбрана, з хати не вийде з ненафарбованими губами. Каже, рух – то життя.

Після війни закінчила курси вожатих. Працювала у школі в Залісах. А після Львівського вчительського технікуму її перевели у Гуту. Туди щодня в один бік з рідного Заболоття лісом доводилося йти десять кілометрів. Саме тут зустріла юна Шура своє кохання. Василь Шопук був місцевим. Хлопець, який повернувся з армії, з першого погляду звернув увагу на новеньку вчительку. Олександра Андріївна, хоч минуло майже 70 літ, і досі пам’ятає їхню першу зустріч, повідомляє «Вісник+К».

– Я йшла з дітьми в клуб, а він – назустріч мені: «Добрий день!» Бачу, що примітив. Пішов за нами слідом, подивився, проте нічого не сказав. А увечері з колежанкою пішла на танці. Підійшов, запросив. Я йому сказала, що не можу залишити колегу. То він їй знайшов кавалера. Після тих танців провів мене додому, а вже через чотири місяці ми поженилися.

Олександра і Василь Шопуки у парі прожили щасливих 49 років. І хоч уже майже 20 літ вдовує, й досі про чоловіка говорить з повагою і теплом. Каже, що він був дуже діяльним, а вона завжди його підтримувала. У бажанні вчитися, малювати, писати вірші. У справі всього його життя – будівництві собору української церкви у Ратному. Саме він його починав, але завершити, на жаль, не встиг.

Народили та виростили трьох дітей. Два сини: Миколу, на жаль, вже покійного, і Василя. Зараз Олександра Андріївна живе при доньці Оксані у Заборолі під Луцьком.

Про секрет свого довголіття каже, що він простий: активний спосіб життя, позитивне ставлення до людей і світу. А ще постійне навчання чомусь новому. І хвороби цьому – не перешкода. В Олександри Андріївни і туберкульоз був, і операцію на онко 20 років тому пережила. Але хороший настрій, щоденна зарядка, ходьба – і про болячки забуваєш.

– Спортом я займалася, коли ще вчителювала, – згадує старенька жінка. – Виступала за школу: бігала, скакала, списа метала. І зараз фізкультурою займаюся. Щодня три кілометри ходжу, на шпагат розтягуюся. Взагалі витяжка хребта – то дуже добра річ. От мені майже 90, а я без палички ходжу. Хоча вже було таке, що до землі починало гнути. Коли менше літ мала, то і йогою займалася, і холодною водою обливалася, і голодувала три дні на тиждень. Це дуже добре для організму.

– А є спеціальна дієта якась для довголіття?

– Яка там дієта... Багато молочного їм, каші варю, зараз гарбузову, дуже корисна. М’ясо раз, найбільше два на тиджень вживаю. Пам’ять свою треную. Псалми знаю, Шевченка. Через проблеми із зором останнім часом стала, на жаль, менше читати.

А ще Олександра Андріївна тішиться чотирма внуками і п’ятьма правнуками. Правда, каже, розлетілися вони по світах – і в Америку, і в Італію.