Сьогодні, 24 грудня, минає 88 років від дня народження В’ячеслава Чорновола – одного з ключових діячів українського дисидентського руху, журналіста, політика та символу боротьби за незалежність України. За свою принципову позицію він провів у радянських таборах і на засланні загалом близько 17 років, послідовно захищаючи права українців і відкрито протистоячи тоталітарній системі. У 2025 році в різних регіонах України відбуваються заходи з ушанування його пам’яті – віче, покладання квітів і публічні дискусії про його спадщину, зокрема у Львівській та Івано-Франківській областях.

В’ячеслав Чорновіл народився 24 грудня 1937 року в селі Єрки Катеринопільського району Київської області, нині Черкащина, у родині вчителів. Його родина зазнала репресій з боку радянської влади ще у 1937 році, що визначило атмосферу страху й постійних переїздів у дитинстві майбутнього політика. Попри це, Чорновіл здобув блискучу освіту: закінчив школу із золотою медаллю, а згодом – Київський університет імені Тараса Шевченка з відзнакою, обравши шлях журналіста. Уже в студентські роки він зазнавав переслідувань за власні переконання, а спроби наукової кар’єри були заблоковані через його політичну позицію.

У 1960-х роках Чорновіл став одним із провідних представників руху шістдесятників і активним учасником українського дисидентського середовища. Його публічні виступи, правозахисні тексти та участь у знакових акціях протесту зробили його однією з найпомітніших фігур опору радянському режиму. За це він неодноразово був засуджений, а його праці, зокрема “Лихо з розуму” та “Правосуддя чи рецидиви терору?”, здобули міжнародний розголос і водночас спричинили нові хвилі репресій.

Після звільнення Чорновіл не припинив боротьби: він став ініціатором підпільного “Українського вісника”, одним із засновників Української Гельсінської групи та активним учасником правозахисного руху. У 1980-х роках, попри нові арешти, голодування і заслання, він залишався моральним авторитетом для українського суспільства.

З початком перебудови Чорновіл повернувся в публічну політику, став одним із засновників Народного Руху України та одним з архітекторів української незалежності. Як народний депутат і лідер демократичної опозиції він був серед ініціаторів Декларації про державний суверенітет та Акта проголошення незалежності України. У 1991 році Чорновіл посів друге місце на перших президентських виборах, здобувши широку підтримку, особливо на заході країни.

25 березня 1999 року В’ячеслав Чорновіл загинув в автокатастрофі за загадкових обставин. Його смерть і досі викликає запитання у соратників і родини, а похорон перетворився на один із наймасовіших в історії незалежної України.

Чорновіл залишився в історії як символ незламності та послідовної боротьби за українську державність. Посмертно йому присвоєно звання Героя України, його ім’ям названо вулиці, школи та встановлено пам’ятники, а спадщина політика й сьогодні надихає українців у боротьбі за свободу та правду.

    1 грудня 1991 року відбулася знакова подія в історії України: перші вибори президента незалежної держави. У день, коли українці масово підтримали незалежність на референдумі, вони обрали своїм першим президентом Леоніда Кравчука, колишнього комуніста та голову Верховної Ради – замість проукраїнського В’ячеслава Чорновола.