Яка різниця між хмарами Північної та Південної півкуль Землі

Хмари у Південній півкулі світліші, ніж у Північній, завдяки підвищеному вмісту вологи, що пов’язане з невеликою площею суші та внутрішніми гравітаційними хвилями в атмосфері

Здавалося б, повітрю все одно, в якій півкулі планети воно знаходиться: хмари мають бути однаковими — що у Північній, що у Південній. Однак, як показують спостереження, у Південній півкулі Землі хмарність густіша та світліша, вона відображає більше падаючого сонячного випромінювання, ніж хмари на тих же широтах у Північній.

Південні хмари виникають рідше і містять менше крижаних частинок, зате більше вологи. Ця відмінність була помічена ще десятиліття тому, але донедавна не мала хорошого пояснення. Її досліджували і автори нової статті, опублікованої у журналі Atmospheric Chemistry and Physics.

Мартін Раденц (Martin Radenz) та його колеги з Інституту тропосферних досліджень імені Лейбніца (TROPOS) використали дані трирічного моніторингу хмарності для Лейпцига (Німеччина) та Лімассола (Кіпр) у Північній півкулі, а також для чилійського Пунта-Аренаса – у Південному Пунта-Аренаса.

Спостереження за допомогою радарів та лідерів проводили у 2018-2021 роках, в рамках проєкту DACAPO-PESO. Вони показали, що на висоті тропосфери, при температурах між мінус 24 та мінус вісьмома градусами, над Пунта-Аренасом утворюється на 10-40 відсотків менше хмарності, ніж над містами Північної півкулі

Океан покриває значно більшу частину поверхні Південної півкулі Землі. Завдяки цьому із суші у повітря потрапляє менше дрібних частинок пилу. Опинившись на потрібній висоті, ці частинки служать центрами конденсації — "зародками", у яких формуються і замерзають краплі води, складові хмари. В результаті хмари Південної півкулі за інших рівних умов містять менше крижаних частинок і більше вологи.

"А це означає, що вони взаємодіють з сонячним світлом, що падає, і тепловим випромінюванням, що піднімається від Землі, інакше, ніж на півночі", — говорить Патрік Сейферт (Patric Seifert), один з авторів роботи.

Такі висновки були зроблені й раніше, проте нове дослідження знайшло ще один цікавий механізм, пов’язаний із внутрішніми гравітаційними хвилями (ВГХ) — коливаннями повітря, що виникають під час обтікання ним гірського ландшафту.

Потужні західні вітри, що з Тихого океану, впираються у вершини Анд і йдуть на велику висоту. Завдяки цьому навіть при температурах нижче мінус 25 градусів повітря виявляється насиченим вологою, що зовсім нехарактерно для інших регіонів планети.

Короткий висновок

Таким чином, відмінності в хмарності Північної та Південної півкуль можна пояснити різним числом аерозольних частинок у повітрі, а також висхідними потоками ВГХ.