На околиці села Репинне відкрили пам’ятний знак на місці, де було вбито останнього опришка Верховини Ілька Лепея.

Більше 80 років це ім’я в офіційній пресі називалося здебільшого разом зі словом розбійник. Проте, в народі воно обростало легендами, оспівувалося в коломийках. Письменники про Ілька Лепея як про останнього бранця лісу написали низку творів. Доля цієї людини була складна і трагічна.

Обділений і скривджений рідним батьком, несправедливо засуджений за злочин, який він не скоїв, Ілько Лепей втікає з тюрми і свій протест проти тогочасного ладу, який панував у 30-і роки на Закарпатті, виражає у грабежі багатих туристів і торговців. А це неодмінно вело за собою жорстоке покарання. Доля виявилася сильнішою за прагнення волі – під час переслідування 14 вересня 1935 року жандармська куля настигла його і обірвала життя в розквіті сил. Його ж напарнику Юрку Клевцю тоді вдалося втекти.

Приятель Закарпаття з краю Височіна Чеської Республіки Йозеф Недвед зацікавився життєписом Ілька Лепея, відшукав про нього багато документальних матеріалів та спогадів чеських чиновників, які працювали в той час на Закарпатті.

За допомогою міжгірського краєзнавця Івана Костюка відшукав і численних нащадків останнього опришка Верховини. З прагненням відновити історичну правду він ініціював встановлення пам’ятного знака на місці, де Ілько Лепей був застрелений. Його ідею підтримав і член правління благодійного фонду «Віза» Василь Самандрула. Саме особистими коштами членів фонду і було профінансовано роботи по створенню та встановленню пам’ятного знака, який виготовив із штучного каменя відомий скульптор Михайло Белень. А опоряджувальні роботи по його встановленню виконав місцевий підприємець Юрій Стець.

Минулого вівторка біля села Репинного у присутності членів родини Ілька Лепея, представників громади села та ініціаторів відродження його доброго імені цей знак було відкрито і освячено. На ньому зображено портрет Ілька Лепея, дати його народження і смерті та слова «Доля сильніша волі» українською та чеською мовами.

На жаль, так склалося, що сьогодні навіть численні внуки та правнуки не знають точне місце могили прадіда. Тому його правнучка Наталія Рущак, висловлюючи вдячність чеським громадянам, які ініціювали встановлення своїм коштом пам’ятного знака, зазначила, що тепер і для його нащадків, і для всіх зацікавлених людей буде можливість вклонитися йому, запалити поминальну свічку.

Іван Діус