Конкурс проходить у кілька етапів. Спочатку - судді оцінюють зовнішній вигляд тварини. Далі - випробування гуцульськими стежками. Кінь має здолати шістнадцять різних перешкод. Відкрити ці зачинені ворота вдається не всім учасникам. Так само, як і пройти цей складний вузький лабіринт.

Подібні перешкоди гуцулики долають щодня, розповідають їх власники. Адже цих коней використовують для туристичних прогулянок крутими схилами Карпат.

Віталій Антонюк, розводить гуцульських коней:

- У них коротка спина, саблистість задніх ніг дозволяє коню ходити дуже високо і добре триматися на стежках, а крім цього - вони дуже добре переносять перепад атмосферного тиску.

За лагідний характер та невисокий зріст - гуцуликів люблять медики-реабілітологи. Тетяна показує, які лікувальні процедури можна робити на спині коня.

Тетяна Попович, іппотерапевт:

- Коли приходить хвора дитина на ДЦП, вони спокійніше себе поводять, коли здорова, вони можуть там і головою махати і вибрики всякі. А от коли лягає хвора дитина - вона стає спокійна і іде, як то кажуть, як Бог приказав, от так от лягаємо, от так.

Міжнародний склад журі - ретельно оцінює кожного коня. Судді кажуть - важливо зберегти чистоту гуцульської породи. Вона - зникаюча. Її вивели у сімнадцятому столітті в Карпатах. Однак зараз там - лише чотириста гуцуликів.

Матей Яцковский, суддя, міжнародний експерт по гуцульським коням:

- Найбільше гуцуликів зараз у Польщі - 60 відсотків від усієї кількості коней цієї породи - а це близько двох із половиною тисяч тварин. Вважається, що якщо представників породи у світі - менше 5-ти тисяч - то вона зникаюча. Тому у Євросоюзі працює спеціальна програма щодо її збереження.

З випробуваннями конкурсу найкраще впоралась кобила Манорія. Її й визнали найкращим гуцульським конем. А господар отримав грошову премію - п'ятсот гривень. Каже - витратить їх на ласощі для своєї улюблениці.