У клубі мисливців-мандрівників є власний етичний кодекс поведінки, в якому чітко прописано, що личить, а чого не личить робити на полюванні.

Офіційною адресою клубу стало затисянське Пийтерфолво, звідки родом його президент Олександр Бікі, він же – голова місцевого товариства мисливців і рибалок «Тиса».

А віце-президентську посаду в клубі обіймає директор Виноградівського держлісгоспу Василь Агій.

Як повідомили в Державному агентстві лісових ресурсів , мисливським туризмом в Україні займаються туроператори, тож він існує виключно на комерційній основі. Закарпатський же клуб – громадський, тому його можна вважати першим у нашій країні, що об’єднує близько тридцяти мисливців з Виноградівського та частину – з Берегівського районів.

Зате в європейських країнах подібні громадські організації вельми популярні. Скажімо, в сусідній Угорщині такий клуб успішно діє вже 15 років поспіль. Звідти цю ідею почерпнули і закарпатські мисливці.

- Суть діяльності клубу полягає в тому, що двічі на рік мисливці з Угорщини, Румунії, Словаччини, Словенії, а віднедавна і України почергово проводять збори на території різних країн,- розповів Голосу Карпат віце-президент закарпатського клубу Василь Агій.- Так,місяць тому міжнародний мисливський збір пройшов у румунському Ердеї. У ньому взяли участь і шестеро мисливців із Закарпаття.

Разом із закордонними колегами наші земляки були залучені до культурних програм з відвіданням тамтешніх замків, інших історико-архітектурних пам’яток. Та головний акцент під час триденної зустрічі на румунській території було зроблено на обміні враженнями від полювання, демонстрації фото- і відеоматеріалів здобутих трофеїв, представленні місцевих мисливських звичаїв і традицій.

Мандрувати по світу – не дешеве задоволення і не кожному мисливцю воно по кишені. Зате користь від нього чимала, каже Василь Агій. Адже таким чином зберігаються в сучасності кращі традиції полювання, формується культура, якої, на жаль, ще часто бракує нашим мисливцям. І, звичайно, можна багато чому корисному навчитися і почерпнути для себе.

Так, вартим наслідування є проведення відкритих мисливських днів після кожного сезону полювання, де мисливці демонструють свої здобуті трофеї. Або ж на Заході мисливці одягають на полювання тільки однотонну одежу – зелену чи синю. А популярну в нас камуфляжну форму там використовують виключно у випадках, коли полюють з луком або ж арбалетом.

А ще в клубі мисливців-мандрівників є власний етичний кодекс поведінки, в якому чітко прописано, що личить, а чого не личить робити на полюванні. Скажімо, мисливці п’ють горілку тільки з лівої руки. Подумайте, чому так?

На матеріалах, зафіксованих мисливцями у різних країнах,уже працюють відомі телевізійні канали, - каже Василь Агій.- Але ніщо не замінить живого спілкування і позитивної енергетики, яка наповнює кожну зустріч істинних любителів полювання і мандрів. Вірю, що цей напрямок відпочинку і активного проведення часу і в нас набиратиме дедалі більших обертів.