Озеро Синевир у Карпатах оповите містичними історіями і загадками, пише випускниця Школи універсального журналіста на базі Національного університету "Острозька академія" Аріна Клепко із Нетішина на Хмельниччині.

Побачити його можна лише піднявшись вгору. Підйом здається важким та нездоланним на початку. Але ти йдеш. Звертаючи увагу на дивовижний ліс, що огортає гору, ніби відгороджуючи її від усього буденного життя. Поступово ти починаєш відчувати себе частиною Карпат. Ти зливаєшся з природою і тонеш у ній, розгадуючи усе нові й нові таємниці. Ти в буквальному сенсі чуєш Карпати – через шелест столітніх дерев, спів пташок, вітер, що дме звідусюди і несе з собою життєву мудрість. Подолавши увесь цей шлях ти ніби очищаєш свою душу.

Чаруюче озеро повстає перед тобою і ти не в змозі відірвати від нього погляду. Синевир називають «оком Карпат» адже з висоти пташиного польоту воно дійсно схоже на око. Синевир нагадує мені Мачу Пікчу – місто вождів інків, що також знаходиться високо в горах. Його походження – невідоме, а його вид навиває дивний страх.

В синіх водах Синевиру таїться багато цікавого й незвіданого. Коли дивишся на нього, тебе огортає відчуття загадки, іншого таємничого світу Карпат, який був відомий лише карпатським мольфарам. Здається, ніби за секунду з вод Синевиру винирне величезна міфічна істота і поглине усе навкруги. Та нічого не відбувається. Карпати залишаються такими ж суворими й мовчазними, а Синевир – тихим, потаємним.

Добре, якщо вдасться побачити Синевир у різну погоду. Зранку, коли сонце встало з-за горизонту й сяє своїми променями по озеру й деревам. Вони починають виблискувати ніби коштовні діаманти і потрібно лише набратися сміливості й дістати їх.

Ввечері, коли йде дощ, Синевир стає похмурішим, ще більш таємничим, але не втрачає своєї яскравості. Озеро стає неспокійним, коли прозорі краплі падають у нього. Воно нібито розмовляє з тобою. Це схоже на пісню дівчини, що грає на арфі. ЇЇ пальці плавно перебирають струни, зачаровуючи музикою кожного. І ця пісня – неймовірна. Вона кличе поринути із собою у далекі подорожі, незвідані далі.

Аби зрозуміти душу Карпат, треба побачити Синевир і піддатися думкам, що огортають тебе тут. Після такої подорожі твій світогляд змінюється. Важливо пам’ятати це почуття єднання з природою й повернувшись додому.