Усі ці диво-рослини ростуть просто у дворі. Зайшовши за ворота, потрапляєш у справжню казку. У ці пізні осінні дні з високого дерева тут звисають рясні плоди хурми. А поруч на шпалерах просто на лозі красуються зелені ківі. Вони величеньких розмірів, покриті таким собі мохом і саме тепер уже дозрівають. А там далі у великій дерев’яній діжці красується лимон.

А в самому будинку на підвіконнях у вазонах ростуть лаврові деревця. «Цьому дереву вже 35 років, — розповідає господиня цього диво-саду Марта Яворська, показуючи на лимонне дерево, — колись нам маленький саджанець подарували знайомі мукачівці. Він відмінно прижився і вже через два роки став плодоносити. Відтоді лимони маємо винятково свої. Якогось періоду плодоношення у нього немає, плоди можуть достигати як взимку чи влітку, так і восени та навесні. Після того, як зірвемо плоди, він знову починає цвісти, незважаючи на пору року. Що стосується ківі, то я колись вибрала зеренцятка із купленого плода. Посадила їх у грунт і дуже добре доглядала за сходами. Хочу зауважити, що це надзвичайно кропітка і важка праця. А ще потрібно чимало нервів та терпіння. Останнього у мене вистачило, і ось тепер самі бачите, яку гарну лозу я виплекала. Тепер вона щиро віддячує нам за турботу. Цьогоріч нас порадувала, як ніколи раніше. Зараз уже матимемо цих фруктів вдосталь, наші онуки Валентинчик та Миколка ласуватимуть ними усю зиму».

Чоловік пані Марти Імре Яворський шість років тому прищеплював дерева у одного давнього знайомого в місті над Латорицею. На знак подяки господар подарував йому маленький саджанець дерева хурми. Вдома пан Імре посадив його у дворі біля будинку. Зазвичай ці екзотичні деревця важко приживаються на новому місці й потребують ретельного догляду. Та це не злякало дбайливого господаря. І деревце, ніби відчуваючи турботу про нього, скоро погнало вгору й уже на третій рік віддячило хазяїну кількома плодами, наступного року їх було вже більше, а цьогоріч буквально все рясно вкрите жовтогарячими плодами з червоним рум’яним боком. Як і ківі, хурму Яворські не купуватимуть, бо її вистачить для усієї родини. Як тільки почнуться більші морози, газда познімає гарні плоди й поскладає їх у пивницю на стелаж, а там за кілька днів вони пом’якнуть й стануть ще соковитішими й солодшими.