Величезну гранітну брилу посеред кладовища в швейцарському місті Кур десятиліттями ігнорували перехожі. Здавалося, ніхто не знав, що це таке.

Але сьогодні 13-тонний кам'яний пам'ятник, що затьмарює сусідні надгробки, викликає суперечки - і збентеження.

Місцева журналістка провела дослідження, що виявило зв'язок брили з нацистською Німеччиною та незручними відносинами нейтральної Швейцарії з її сусідами під час Другої світової війни.

Кладовище розташоване в самому центрі міста Кур. Багато людей, ось як радіожурналістка Стефані Хаблютцель, проходили повз нього кожен день, ідучи на роботу чи за покупками.

Кам'яна брила на цвинтарі стоїть недоглянута, поросла мохом. Написи на ній важко прочитати.

Походження пам'ятника та його зв'язок із присутністю нацистів у Швейцарії були невідомі

"На перший погляд це схоже на військовий меморіал", - говорить Стефані, вказуючи на ледь помітні написи "1914-1918", "...тут лежать німецькі солдати".

Але чому б тут ховали німецьких солдатів?

Насправді, тисячі поранених військовополонених - французів, британців, а також німців - лікували та інтернували в Швейцарію під час Першої світової війни. Дехто помер від поранень, інші - протягом 1918 року загинули через пандемію.

Але цієї брили в місті Кур не було до 1938 року. "Минуло 20 років після смерті цих чоловіків", - каже Стефані. "Вона була побудована не для того, щоб оплакувати цих загиблих солдатів, а для пропаганди нацистського режиму".

Швейцарський історик Мартін Бухер пояснює, що коли у Німеччині зріс вплив нацистів, їхня пропаганда включала культове поклоніння їхнім загиблим на війні. У 1930-х роках Комісія з військових поховань Німеччини стала частиною пропагандистської машини гітлера. Її завданням було створити видимі ознаки нацистської влади як у сусідів Німеччини, так і вдома.

У той час в Швейцарії жили тисячі німців, і, за словами Мартіна, вони були організованими.

"У Швейцарії існували всі ті німецькі організації. Націонал-соціалістична партія, Німецький трудовий фронт, Гітлерюгенд. Вони всі були тут, але лише для німців, не для швейцарців".

Комісія з військових поховань Німеччини представила амбітні плани збудувати величезний мавзолей в швейцарському місті Санкт-Галлен. Влада Швейцарії відхилила це. Але пам'ятник у Курі затвердили.

Відшліфований у Мюнхені, з написами улюбленим нацистами шрифтом Fraktur, монумент доставили в швейцарське містечко напередодні Другої світової війни.

У той час, каже Мартін, жителі Кура, мабуть, знали, що це таке. "На нацистські свята на цей пам'ятник наносили свастику… люди би побачили, що це нацистський пам'ятник".

Декому це відверто не подобалося. Стефані знайшла обурений лист до місцевої газети, написаний у 1938 році, з питанням: "Чому в нас на цвинтарі нацистський камінь?"

Але дехто підтримав. Швейцарські симпатики нацистської Німеччини були добре задокументовані в кантоні Граубюнден, столицею якого є Кур. Але доморощені швейцарські фашистські партії ніколи не були успішними. Вони отримали тільки два місця в швейцарському парламенті в 1935 році і більше ніколи не балотувалися.

Хоча в Швейцарії досі немає офіційного меморіалу Голокосту, у березні минулого року парламент схвалив його плани. Однак є близько 50 неофіційних пам'яток.

Протягом війни німці в Швейцарії продовжували бути активними в нацистській партії, а також продовжували провляти свої симпатії нацистам. А швейцарці, як зазвичай сподіваючись опинитися подалі від бойових дій, пішли на компроміс із Берліном, зберігаючи золото нацистів та відмовившись від єврейських біженців.

Тільки через день після закінчення війни нейтральна Швейцарія вирішила зайняти позицію.

Історик Мартін Бухер каже, що пропагандистська машина Гітлера мала завдання створити видимі ознаки нацистської влади в сусідніх країнах

"Була величезна чистка, - говорить Мартін. - Швейцарський уряд намагався покарати швейцарських нацистів, були судові процеси".

Німецьких нацистів тим часом вигнали. "Думаю, після цього багато людей думали, що тепер все вже зроблено, нацистів немає, немає проблем, - каже Мартін. - І я думаю, що вони забули про пам'ятник".

Ця колективна амнезія була настільки повною, що зараз для таких людей, як Стефані, які народилися через десятиліття після війни, походження пам'ятника та присутність нацистів у Швейцарії стали одкровенням.

"Я виросла в Курі, - каже вона. - І я не усвідомлювала, як багато нацистських організацій було тут в 1930-х".

Навіть місцевий член парламенту Йон Пулт був заскочений зненацька. "Швейцарія не була вільною від нацистів, і я це знав, - каже він. - Але я не знав про цей пам'ятник".

"Я живу десь за 500 метрів від кладовища, де стоїть ця брила, і я, можливо, проходив повз неї сотні разів, і ніколи, звісно ж, не думав, що це нацистський камінь. Тепер, коли я знаю, все стало ясно. Я розумію це, я бачу це".

Отже, що має статися далі?

Попри певне збентеження, лише декілька людей запропонували знести монумент. А ще менше, каже Стефані, сказали, що його мають залишити там, де він є.

Натомість, схоже, формується консенсус навколо пропозиції переглянути та оприлюднити той період в швейцарській історії, так само, як Швейцарії довелося переглянути та вибачитися за своє ставлення до єврейських біженців під час війни.

"Я думаю, що пам'ятник має залишитися в Курі, - каже Мартін. - Але вважаю, що важливо розповісти людям, чому він там. Можливо, він міг би стати монументом пам'яті всіх людей, які загинули під час Другої Світової війни".

Йон Пулт погоджується, що Швейцарія повинна "створити меморіал" із монумента, "щоб пам'ятати про жахливі злочини нацистів".

Разом з тим, каже він, пам'ятник та інформація, яку він сподівається побачити на цвинтарі біля нього, мали би послужити попередженням.

"Ми маємо створити культуру знань про це, тому що, як ми знаємо, небезпека фашистських ідеологій, тоталітарних ідеологій існує завжди, як ми бачимо це зараз на прикладі росії".